«Не хочу передавати цю війну у спадок своїм дітям»: у Центрі UNBROKEN рятують руку пораненого захисника, який прагне повернутися на фронт
Григорій Токар працював будівельником. На початку 2023 року долучився до війська та став бойовим медиком у складі 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. Наступного року через проблеми зі здоров’ям був змушений залишити службу. Однак після лікування зрозумів, що не може залишатися вдома, поки інші продовжують воювати. Тож у червні цього року повернувся до своєї бригади.
Уже в серпні під час виконання бойового завдання у Запорізькій області Григорій зазнав важкого поранення. Ворожий дрон-камікадзе помітив групу військових і впав неподалік від нього.
«Відкриваю очі — я на землі. Намагаюся встати і чогось падаю на ліве плече. Тобто хочу віджатися від землі і не можу. Збоку вже все горіло, і я дивлюся — в мене немає руки. Перше враження: ну от нащо? Вона мені ще треба», — згадує захисник перші миті після вибуху.
Насправді руку не відірвало, однак уламки розтрощили кістки та вирвали частину тканин під пахвою. Вибухова хвиля також вивернула кінцівку в ділянці плеча. Попри важкий стан, на адреналіні Григорій дістався найближчого підвалу. Там побратими допомогли йому зупинити кровотечу. Однак евакуювати групу одразу не вдалося — військові чекали на допомогу три дні.
«Я дружині пообіцяв, що я по-любому звідти вернусь. Але інколи було таке враження, що виїхати неможливо», — розповідає чоловік.
Після евакуації Григорія доправили до лікарні в Запоріжжі. Там він просив медиків за будь-якої можливості зберегти руку, навіть якщо вона більше не зможе повноцінно функціонувати. Після операції захисник прокинувся з кінцівкою, яку вдалося врятувати, та апаратом зовнішньої фіксації (АЗФ), що утримував пошкоджену кістку.
За тиждень Григорій уже був у Львові, у Центрі UNBROKEN. Через вибух він мав значні дефекти м’яких тканин і м’язів лівої руки. Спершу хірурги видалили нежиттєздатні тканини, а згодом провели реконструктивну операцію. Щоб закрити пошкоджені ділянки, застосували два методи: пересадку шкіри (вільну аутодермопластику) та пластику місцевими клаптями на судинній ніжці. Наразі пересаджені тканини добре приживаються.
Медикам вдалося зберегти руку захисника. Водночас говорити про те, наскільки вона відновить свою функціональність, поки зарано. Попереду — тривале лікування та реабілітація.
«Частенько задаю собі питання: як у мене рука буде функціонувати, чи зможу я повноцінно повернутися на службу?» — каже Григорій.
Вдома на нього чекають двоє синів — 12-річний Роман і 6-річний Ян. Саме думка про їхнє майбутнє додає чоловікові сил і мотивації. Він хоче повернутися до побратимів, аби допомогти наблизити перемогу і зробити все можливе, щоб його дітям не довелося переживати те, що переживає їхнє покоління.
«Не хочу передавати цю війну у спадок своїм дітям», — пояснює Григорій.