Поки чоловік боронить країну на передовій, жінка гоїть рани захисників у тилу: історія медсестри Мар’яни

Мар’яна працює у перев’язувальній та дбає про післяопераційних пацієнтів, серед яких тепер чимало військових із мінно-вибуховими та вогнепальними пораненнями.

«Щодня обробляю рани, стежу за їхнім загоєнням, роблю перев’язки. Через наше відділення, яке є одним із найбільших у лікарні, щодня проходить понад сотня пацієнтів», – розповідає медикиня.

Стати медсестрою Мар’яна хотіла ще в дитинстві. Хоча батьки й відмовляли її від такого вибору професії. Каже: «Мама часто повторювала, що ця робота потребує надто багато сил та самовідданості. Хоча нині я і розумію ті мамині слова, але нізащо б не відмовилася від роботи у лікарні».

На запитання, що є найтяжчим у її роботі сьогодні, Мар’яна відповідає так: «Найстрашніше – це бачити ті важкі мінно-вибухові травми, з якими приїжджають наші захисники. У нас зараз багато військових з ампутованими кінцівками. Кожен раз серце кров’ю обливається. Але потім збираюсь із силами і роблю те, що повинна. Бо від мене теж залежить, наскільки швидким буде лікування цих захисників».

Від початку повномасштабного вторгнення Мар’яна практично живе у перев’язувальній. Працює шість днів на тиждень. У будні – по 11 годин на добу і лише в суботу – 9.

«Коли мій чоловік пішов служити в ЗСУ, я вирішила, що маю теж робити свій внесок у перемогу. Нам не вистачало у відділенні рук і я зголосилась працювати більше. Адже хочеться по максимуму допомогти нашим пораненим хлопцям», – ділиться медична сестра.

Тож зараз Мар’яна Посполітак віддає всю себе своїм пацієнтам. Навіть попри те, що вдома на неї чекає 10-річний син.

«Життя нашої родини змінилося. Чоловік виконує свій обов’язок, а я – свій. На щастя, наші рідні, і головне – син, мене розуміють і підтримують», – каже вона.

Найцінніші моменти для Мар’яни зараз – це коли чоловік з фронту виходить з нею та сином на відеозв’язок.