Турбота про тих, хто має невиліковні недуги: як у Львові працює паліативна допомога

«Паліативна допомога – це не «останній етап». Це підхід, який дає людині шанс жити без болю і страждання навіть із невиліковною хворобою. Це знеболення і контроль симптомів, догляд та гігієна, психологічна і духовна підтримка, допомога родині. І головне – це про гідність, бо жодна людина не повинна жити чи помирати у болі.
Львів має особливу історію у паліативі. Ще у 1996 році саме тут відкрили перший в Україні хоспіс. Згодом подібні заклади з’явилися в Івано-Франківську, Києві, інших містах. Ми пройшли довгий шлях – від перших палат до цілої мережі стаціонарної та мобільної допомоги. Але навіть сьогодні наша громада потребує щонайменше 100 – 120 паліативних ліжок, а маємо лише 65. І хоча мережа розвивається, потреба все ще значно перевищує можливості», — розповідає Ірина Кулинич.
Також є мобільна паліативна допомога – для тих, хто не може або не хоче перебувати у стаціонарі. Працюють 18 мобільних бригад при всіх міських поліклініках, робота яких це: виїзди лікарів і медсестер додому, забір аналізів, проведення УЗД та ЕКГ, контроль симптомів, знеболення, психологічна підтримка. Торік такою допомогою скористалися 1 368 пацієнтів, а загалом лікарі здійснили 18 442 виїздів. Більше про мобільний паліатив ми розповідали тут.
Окрім того, паліативну допомогу надають в обласних медичних закладах, а також частину потреб закривають пансіонати та благодійні установи, зокрема ті, що працюють за договорами з НСЗУ і можуть приймати пацієнтів безкоштовно за скеруванням лікаря.
Зараз у Львові роблять новий крок у розширенні мережі – облаштовують велике паліативне відділення на вул. Мушака.
.jpg)
Це буде сучасне стаціонарне відділення паліативної допомоги. Проєкт реалізується за кошти Європейського Союзу та є спільною ініціативою Львова, польського міста Кросно та українського Тернополя.
Загальна вартість гранту – 3,42 млн євро, з яких майже 2 млн євро отримає Львів на відбудову цього відділення. Ще понад 1 млн євро буде спрямовано партнерам у Тернополі та Кросно», — пояснює Ірина Кулинич.
Після реконструкції, яку планують завершити до кінця 2026 року, будуть: сучасні, просторі, світлі та повністю безбар’єрні палати, де в рік майже 500 пацієнтів зможуть отримати стаціонарну паліативну допомогу. Також буде велике укриття, зал реабілітації та навчальні аудиторії для медичного персоналу. Більше про це ми раніше писали тут.
«Після трьох років війни ми маємо нову категорію пацієнтів – важкопоранені військові, які потребують постійного догляду. Часто родини бояться забрати їх додому: житло не пристосоване, немає спеціального ліжка, підйомника, ванної, якою можна користуватися у візку. Ми створили у Львові спеціальну команду: соціальні працівники, медики, психологи, юристи, ерготерапевти, і вони супроводжують кожного такого ветерана від лікарні до дому: обстежують житло і допомагають адаптувати його, забезпечують засобами догляду та організовують соціальний та медичний супровід», — розповідає заступниця міського голови з гуманітарних питань Ірина Кулинич.
Вона наголошує: паліативна допомога – це не лише лікарняне ліжко чи виїзд мобільної бригади, а складна й чутлива мережа взаємодії, у якій медицина, соціальний захист, громадські та релігійні організації, волонтери і навіть бізнес мають працювати разом. Лише так можна забезпечити людині гідність у найважчий період життя. І як приклад – міський соціальний центр «Джерело» і перший Будинок підтриманого проживання у Львові.
«На вул. Пасічній, 39 ми завершуємо перший у місті муніципальний Будинок підтриманого проживання. Це не просто будівля – це новий підхід до соціальної підтримки людей з інвалідністю. Тут зможуть жити понад два десятки людей з інвалідністю, які не потребують постійного супроводу, в тому числі, внутрішні переселенці чи ветерани. Це буде не тимчасовий прихисток, а справжній дім, де люди отримають і дах над головою, і підтримку у щоденному житті, і допомогу фахівців.
Вартість реконструкції та облаштування – 39 млн грн, з яких 17,5 млн грн – кошти міського бюджету, а решта – залучені донорські та грантові ресурси: організація MH4U (Швейцарія), Карітас Німеччини з фонду Родини Зачкевичів, фундація VPLYV. Запустити Будинок плануємо до кінця 2025 року.
Ці проєкти – і паліатив, і підтримане проживання – різні за своєю суттю. Але їх об’єднує головне: громада не залишає людину наодинці з викликами, які вона не може подолати сама. Ми будуємо систему, у якій допомога не обривається на порозі лікарні чи соціальної служби, а супроводжує людину стільки, скільки потрібно», — підсумовує Ірина Кулинич, заступниця міського голови Львова з гуманітарних питань.
Довідка
У паліативний догляд, окрім знеболення, входить: медичний нагляд і контроль симптомів; психологічна підтримка; допомога у харчуванні та гігієні; проведення аналізів та обстежень; реабілітація; підтримка сім’ї; духовний супровід. Мобільні бригади фактично дублюють стаціонарні можливості вдома: роблять УЗД, ЕКГ, аналізи, доглядають пацієнтів на кисневій і навіть респіраторній підтримці.
