У Львові відбувся захід «За гідне життя до останнього подиху»

«Я зрозуміла, що я насправді не знаю, що таке паліативна допомога. Я знаю багатьох людей, які мають ті чи інші особливі потреби. Паліативна допомога — це покращення життя тих людей, які хворі, і які доглядають цих хворих людей. Насправді тут йде мова про нашу гідність», — зазначила Катерина Кіт-Садова.

«Сьогодні ми дякуємо нашим партнерам, які не байдужі до паліативної теми. Я впевнена, що ми зможемо змінити життя онкохворих людей і життя здорових людей, які не завжди розуміють, як себе поводити у ситуації із хворими. Наш слоган — це гідне життя до останнього подиху. Проект „Я, Ніна“ стартував у моїй голові 8 листопада, скоро буде рік. Коли я дізналась про цей страшний діагноз, зрозуміла, що не відомо, скільки мені залишилось, тому варто за той час зробити максимум, щоб залишити якийсь слід на цій землі. Я придумала проект, бо через закритість цієї теми, через незначну медійну складову, у нас в Україні багато людей пережили таку недугу, але не можуть про це розповісти. Одразу виникає хвиля жалості, ганебного співчуття — це коли ти співчуваєш і вже очима ховаєш ту людину, яка має діагноз. Це найстрашніше. І ще одне — це списування тебе з рядів живих. Тебе асоціюють із живим трупом. Я пережила багато за цей час і зрозуміла, що соціум не готовий сприймати таких людей, соціум їх добиває. Ці люди потребують великої нашої допомоги. У проекті „Я, Ніна“ є ініціатива, якою ми закликаємо усіх звернути увагу до цієї теми, спробувати не мовчанням змінити ставлення до паліативної хвороби. Я була шокована від статистики раку — 1 млн хворих в Україні. В суспільстві ці люди стали невидимі, тому це підштовхнуло мене 22 травня зробити пост, який мені важко давався, бо я розуміла, що буде, яка хвиля хейтерства буде за цим всім. Я розумію, що не так із системою ставлення до хворих і що треба зробити з питанням паліативки. Маленькими кроками всі разом ми зможемо змінити систему. Сьогодні ми презентуємо проект, який став лейтмотивом багатьох людей», — розповіла Яніна Соколова.

В рамках заходу команда проекту «Я, Ніна» провела фотосесію гостей події для флешмобів на підтримку дітей та людей, що потребують паліативної допомоги, а також представили свій проект і презентували оновлений тизер повнометражного художнього фільму «Я, Ніна». Обидва Флешмоби триватимуть впродовж жовтня 2019 року. Умови участі у флешмобі можна прочитати за посиланням: https://yanina.life/palliative

Модерувала захід телеведуча Яніна Соколова, яка поділилася своєю історією боротьби.

Впродовж вечора фотографиня проекту «Я, Ніна» Марта Харлова (May Lee) зробила серію портретних фото для всіх гостей заходу. 1 жовтня 2019 всі учасники заходу отримають поштою свої фото з указанням обох хештегів і зможуть першими стартувати всеукраїнський флешмоб у соціальних мережах.

До початку офіційної частини та після відбувся неформальний нетворкінг представників різних секторів та частування від партнерів проекту «Я, Ніна» холдингу емоцій! FEST.

Подія відбулася за підтримки та безпосередньої участі Міжнародного Фонду Відродження та Центру Розвитку Громадського Здоров'я Українського Католицького Університету.

Довідка

Україна лише починає свій шлях до надання якісної паліативної допомоги. За результатами опитування, яке провела команда проекту «Я, Ніна», з 10 людей 9,5 ніколи не чули і не знають значення словосполучення «паліативна допомога».

Паліативна допомога — це підхід, що дозволяє поліпшити якість життя пацієнтів та їхніх сімей, які зіткнулися з проблемами смертельного захворювання, шляхом запобігання і полегшення страждань завдяки ранньому виявленню, ретельній оцінці й лікування болю та інших фізичних симптомів, а також наданню психосоціальної і духовної підтримки.

Пацієнти, які потребують паліативної допомоги — це пацієнти, яким встановлено діагнози, що обмежують їх життєвий час.

Основні завдання:

— полегшує біль та інші симптоми, що викликають занепокоєння

— стверджує життя і ставиться до вмирання як до природного процесу

— не прагне ні прискорити, ні віддалити настання смерті

— включає психологічні та духовні аспекти допомоги пацієнтам

— пропонує пацієнтам систему підтримки, що дасть їм змогу жити якомога активніше до самої смерті

— пропонує систему підтримки близьким пацієнта під час його хвороби, а також у період тяжкої втрати

— використовує мультидисциплінарний командний підхід для забезпечення потреб пацієнтів та їхніх родичів, у тому числі в період тяжкої втрати, якщо виникає в цьому необхідність

— підвищує якість життя і може в результаті позитивно вплинути на перебіг хвороби

— застосовна на ранніх стадіях захворювання в поєднанні з іншими методами лікування, спрямованими на продовження життя, наприклад з хіміотерапією, радіаційної терапією, ВААРТ

— включає проведення досліджень з метою кращого розуміння та лікування клінічних симптомів і ускладнень, що викликають занепокоєння.

Хоспіс або часто госпіс (англ. Hospice) — це спеціалізований медичний заклад, в якому тяжкохворі пацієнти отримують комплексну паліативну допомогу. У закладі працює переважно середній та молодший медичний персонал, доступ до пацієнтів відкритий для родичів та друзів. Основна мета перебування в хоспісі — полегшити останні дні життя пацієнтів та надати необхідну паліативну допомогу тим, хто її потребує.

Щороку в Україні нараховується понад 600 000 осіб, які потребують паліативної допомоги. З них понад 200 000 — це діти. Отримати якісну паліативну допомогу можуть лише 15−20% пацієнтів від їх загального числа.

відео Андрій Андрух