У Львові закликали активніше тестуватися на ВІЛ і долати упередження: відбувся круглий стіл

«Медичні працівники подекуди не розуміють, що це не є якась надзвичайно складна патологія, подекуди бояться і упереджено ставляться до пацієнтів з таким діагнозом. Тому ми зібралися в такому тісному колі людей, щоб ще раз на цьому закцентувати увагу наших медиків.

Дякую всім, хто долучився до зустрічі, колегам з Центру профілактики хвороб, з Центру легеневого здоров'я, і всім небайдужим. Нам важливо, щоб пацієнт почувався захищеним і комфортно в нашому місті», — зазначила начальниця управління охорони здоров’я ЛМР Марта Матюшко.

Робота націлена на досягнення цілей UNAIDS — припинення епідемії СНІДу до 2030 року та реалізації стратегії 95−95−95:

• 95% людей з ВІЛ мають знати про свій статус;
• 95% тих, хто знає про статус, щоб отримували лікування (АРТ);
• 95% тих, хто лікується, щоб мали невизначуване вірусне навантаження.

«Симптоми можуть бути непомітними навіть десятиліттями. Проблема в тому, що людина, яка інфікувалася, впродовж наступних десяти років може інфікувати близько двадцяти-тридцяти людей, залежно від активності статевого життя. В Україні найбільший шлях, який офіційно фіксується за реєстраційними картами, — це статевий шлях передачі, не ін'єкційний, не від матері до дитини, а саме інфікування статевим шляхом, що складає більше 80%.

І допоки люди не будуть свідомо розуміти, що їм треба зробити тест, а лікарі будуть свідомо пропонувати кожен раз, до тих пір ми ніколи не досягнемо цілей максимального 95% виявлення і лікування.

Наразі про припинення поширення чи про зниження захворюваності взагалі не йдеться. Чому це актуально? Тому що ми маємо війну, маємо ризиковані стосунки, маємо стрес, травми, бойові дії, переміщення населення, і це є вкрай актуальним», — пояснює лікарка-інфекціоністка Центру інтегрованих медико-соціальних послуг Олена Павлишин.

Пані Тетяна, ВІЛ-інфікована, зізнається, що раніше мала дуже упереджене й жорстоке ставлення до людей із ВІЛ/СНІДом, вважаючи хворобу «карою» для «неправильних» людей. Її погляди почали змінюватися, коли дізналася, що ВІЛ уражає не лише «групи ризику», а й дітей та звичайних людей.

«Я проводжу паралель із досвідом Чорнобиля: справжній біль і страх неможливо зрозуміти, поки сам цього не переживеш. Під час регулярних аналізів у мене довго був підвищений показник ШОЕ, але серйозної причини не знаходили. Сімейна лікарка запропонувала зробити швидкий тест, який показав підозру на ВІЛ.

Для мене це стало шоком, бо не вважала себе людиною „ризику“, не могла повірити в діагноз і припускала, що зараження могло статися через численні операції та медичні втручання. Остаточне підтвердження діагнозу викликало страх, розгубленість і пошук винних. Переломним моментом стала війна: похорон молодих військових допоміг мені переосмислити життя і зрозуміти цінність кожного дня.

Я вирішила, що якщо мені дано шанс жити далі, то потрібно прожити максимально повноцінно — і за себе, і за тих, хто загинув. Після діагнозу почала по-новому бачити світ: більше цінувати прості речі, красу життя та щоденні моменти.

Уже два роки живу з ВІЛ, приймаю одну таблетку на день і маю стабільні результати лікування. ВІЛ може стосуватися будь-кого, а діагноз не є кінцем життя — він може стати поштовхом до переосмислення себе й світу», — ділиться пані Тетяна.

Нагадуємо, що пройти швидке тестування на ВІЛ можна у свого сімейного лікаря або конфіденційно у Центрі інтегрованих медико-соціальних послуг (вул. Лемківська, 28, каб.119, 1 поверх, графік: 09:00−14:00, контактний номер: 063 864 03 87).

У серпні 2022 року в Другому медичному об’єднанні Львова запрацював Центр інтегрованих медико-соціальних послуг (вул. Лемківська, 28) і було створено сайт антиретровірусної терапії для ВІЛ-інфікованих (під медичним наглядом 326 осіб) та сайт замісної терапії метадоном для залежних від опіоїдів (96 осіб отримують препарати та паралельно лікування ВІЛ-інфекції, гепатитів В та С). Це перші міські сайти у Львові на базі закладу охорони здоров’я загальної мережі з комплексними послугами (консультації вузьких спеціалістів, весь спектр обстежень) та мінімізованою дискримінацією за статусом (діагнозом).

«Я пригадую 2022 рік, коли з’явилася ідея створити Центр інтегрованих медико-соціальних послуг. У мене не було сумніву, що ми це зробили правильно при Другому медичному обʼєднанні Львова. Після того були навчання, тестування, і це дало такий великий поштовх, насамперед, для виявлення та загострення уваги до проблеми. Але бачимо, що тенденція за 4 роки пішла дещо на спад. Тому після нашого круглого столу треба активізувати навчання, поновити маршрути, відкинути всю рутину, яка стримує медичний персонал від того, щоб це робити», — розповів заступник директора департаменту гуманітарної політики ЛМР Андрій Миськів