Валентин Бондар після втрати ніг знову вчиться ходити у центрі НЕЗЛАМНІ

«Мене засліпило та оглушило. В очах був помаранчевий колір, а у вухах шкварчав розпечений метал. Я відчував як горить моє тіло», - згадує боєць, в чию автівку ворог поцілив протитанковою ракетою. Після важкого поранення, яке призвело до втрати ніг, захисник уже пів року як лікується. Останні три місяці - в реабілітаційному центрі НЕЗЛАМНІ (UNBROKEN).

35-річний полтавець Валентин Бондар добровільно вступив до лав ЗСУ на початку листопада 2022 року. Чоловік став головним водієм роти у складі 87-го окремого аеромобільного батальйону. Важке поранення отримав за півроку від початку служби. Це сталося у травні на Бахмутському напрямку. У той день Валентин вивозив піхотинців з позицій, на які активно наступали вороги. В колоні було кілька евакуаційних легкоброньованих машин, що прямували так званою “дорогою життя”.

Валентин їхав першим. В його авто окупант поцілив протитанковою керованою ракетою. Машина зайнялася. Попри важкі травми та опіки захисник зміг вибратися з охопленої вогнем пастки. Впав на землю та прокотився декілька метрів. Коли відкрив очі, то побачив свої розтрощені ноги та самотужки наклав собі турнікети.

Медики кількох шпиталів довго боролися за збереження нижніх кінцівок Валентина та марно. Ноги все ж довелося ампутувати. Для подальшого лікування та відновлення чоловіка скерували до Львова у центр НЕЗЛАМНІ.

«Наші лікарі гоїли опіки пацієнта та формували кукси для протезування. Паралельно з Валентином займалися і наші фізичні терапевти. З моменту травми минуло шість місяців. Нині чоловік завершує свою реабілітацію у Львові. Наші протезисти за допомогою 3D-принтера виготовили для Валентина сучасні та легкі куксоприймачі. Пацієнт вже отримав і свої перші тимчасові протези ніг, на яких вчиться ходити»,- розповідають у центрі НЕЗЛАМНІ.

Постійні штучні кінцівки він планує отримати вже в рідній Полтаві, аби обслуговувати протези за місцем проживання. Захисник запевняє, що прийняв свою травму ще на полі бою. І все, чого відтоді прагнув, - це якнайшвидше залікувати свої рани, стати на протези та повернутися до родини. 

«Я пережив пекло. І вибирався заради своїх дівчат. У мене їх троє: дружина Валентина і двоє доньок - Мілана та Анастасія. Тому зараз я хочу просто бути зі своєю сім’єю», - каже Валентин Бондар. Він прагне і далі працювати на перемогу України, але вже як цивільний.