Первісток з'явився у лікарні святого Миколая Першого медоб’єднання Львова під наглядом акушер-гінеколога і завідувача пологового відділення лікарні Вальдемара Надіжка.
Віктор Драчук та його дружина Вікторія, яка тримає на руках немовля у холі лікарні св. Миколая Першого медоб’єднання Львова. Обоє усміхаються. Позаду них рецепція, на якій стоїть ваза з червоними тюльпанами
Віктор Драчук пішов на фронт навесні 2023 року. Служив у 13-му окремому десантно-штурмовому батальйоні 95-ї бригади — одному з підрозділів, які з перших років війни тримають найважчі ділянки фронту. Вже восени того ж року на Донеччині Віктор отримав тяжке поранення.
Ветеран Віктор Драчук на протезах у печері Оптимістична між камінням. Увесь одяг та взуття чоловіка у глині. Позаду поруч з ним великий кристал, що утворився в печері, який він підсвічує ліхтарем. Віктор усміхаєтьсяУ його позицію влучив ворожий FPV-дрон. Через вибух чоловік втратив обидві ноги. Десятки операцій у Харкові, Києві, Львові — і нарешті, у харківському центрі реабілітації та протезування «Ортсабо», Віктор став на протези.
Саме під час періоду відновлення після травми доля подарувала захиснику найважливішу зустріч. Зі своєю майбутньою дружиною Віктор познайомився у 2024 році на одному з реабілітаційних ветеранських проєктів. Вікторія — інструкторка турклубу «Манівці», спортсменка, одна із організаторів сплаву по Дністру. Саме вона стала для Віктора людиною, яка відкрила його нову сторінку життя.
Військовий серйозно захопився сплавами. І незадовго після знайомства Віктор та Вікторія вже разом брали участь у Чемпіонаті України з водного туризму. Тоді разом сіли в парний катамаран та подолали відстань у 18 км бурхливим Чорним Черемошем. І не просто фінішували — виконали норматив кандидатів у майстри спорту.
Віктор Драчук та його дружина Вікторія у захисному спорядженні шоломах та рятувальних жилетах під час активного сплаву гірською річкою у спортивному каяку яскравих кольорів (синього та помаранчевого). Вони тримають весла і долають бурхливу ділянку з порогами та швидкою течією. Навколо — кам’янисті береги, гілки дерев та піниста водаЗавдяки подорожам і спорту Віктор зрозумів чим хоче надалі займатися в житті. Він вступив до Інституту фізичної культури імені Івана Боберського у Львові, де згодом очолив Центр ветеранського розвитку. Тепер він постійно організовує спортивні ветеранські заходи. А ще — сам активно займається водним туризмом, стрільбою з лука, боротьбою, парахокейєм скелелазінням.
А у січні цього року Віктор здійснив ще одну свою мрію — провів шість діб у найдовшій гіпсовій печері у світі — Оптимістичній, що на Тернопільщині. Так він побачив красу цього місця, про яке постійно розповідала Вікторія. Віктор став першим ветераном, який на протезах взяв участь у дослідженні печери. І знову довів собі: після війни життя не закінчується.
Віктор Драчук та його дружина Вікторія, яка тримає на руках немовля, поруч з ними акушер-гінеколог Вальдемар Надіжко у холі лікарні св. Миколая Першого медоб’єднання Львова. Усі усміхаються. Позаду них світла рецепція, на якій стоїть ваза з червоними тюльпанами. Поруч крісла салатового кольоруНещодавно у родині Драчуків сталося ще одне диво — народження сина. На дитя сімʼя чекала з нетерпінням. Вагітність Вікторії проходила добре, тож сім’я планувала природні пологи. Але на 40-му тижні лікарів занепокоїло підвищення артеріального тиску. Акушер-гінеколог та завідувач пологового відділення лікарні святого Миколая Вальдемар Надіжко, у якого планувала народжувати Вікторія, попросив родину негайно приїхати до клініки. Того ж дня лікарі провели кесарів розтин. Так на світ з’явився Данилко — здоровий хлопчик вагою 3440 грамів.
Батьки жартують, що в їхній родині тепер росте ще один спортсмен.
«Як тільки прийде час — будемо брати його з собою у походи, на змагання, у мандри. Великий спальник на всю сімʼю та автокрісло уже маємо. Придумаємо ще зручні способи транспортування для малюка — і будемо знайомити сина зі спортом», — діляться планами щасливі батьки.
