Військовий медик – один із нових мешканців першого зданого будинку у Львові на вул. Миколайчука

«Відчуття дому – це те, чого мені бракувало найбільше. І лише тут, я вперше за довгі роки зміг нарешті просто сісти в тиші, у цій квартирі, й усвідомити: я вдома», – розповідає Роман, військовий медик, який повернувся з російського полону після майже трьох років неволі. 

До війни Роман працював у податковій інспекції в Бердянську. Військову кар’єру він ніколи не планував, аж поки у 2015 році не був мобілізований. З того моменту його життя змінилося: він зрозумів, що хоче і може бути корисним українській армії, і добровільно вступив до лав, ставши бойовим медиком.

Повномасштабне вторгнення застало його на позиціях під Широкіним. Після прориву лінії фронту російськими силами його підрозділ відступив до Маріуполя, де обороняв північ міста у мікрорайоні Мирний. У квітні 2022 року Роман та його побратими опинилися в оточенні й були змушені виходити через так званий «зелений коридор», що фактично означало одне – полон. Роман провів 1039 днів як військовополонений. 

«У полоні ми жили у повній інформаційній ізоляції. Ми нічого не знали про хід війни, не чули голосів рідних. Коли тебе ізолюють від світу так надовго, то повернення – це ніби подорож у майбутнє. Все змінилося. Було відчуття, що минуло не три роки, а всі десять», – каже Роман. 

Після звільнення його направили до медзакладу, а згодом – у реабілітаційний центр UNBROKEN у Львові. Тут він отримав медичну допомогу та психологічну реабілітацію та, нарешті, возз’єднався з дружиною. «За всі ці роки ми майже не бачилися. А тут я вперше зміг сказати: ось місце, де ми можемо просто бути разом. На жаль, дружина не може проживати тут зі мною, бо працює в іншому місті, але на вихідних ми маємо місце, де можемо провести час вдвох», – ділиться він. 

Під час перебування у лікарні, Роман дізнався про можливість переїхати в новозбудоване житло для тимчасового проживання. Коли вперше потрапив туди – тоді ще як гість – він був вражений. Світлі просторі кімнати, велика ванна кімната, сучасний інтер’єр і, найголовніше, безбар’єрний простір. «Після війни й полону ці деталі мають значення. Всі приміщення адаптовані для людей з інвалідністю: немає порогів, усе продумано. І багато світла завдяки великим вікнам. Це як символ нового життя», – каже Роман. 

Новобудова, де мешкає Роман, була споруджена в рамках проєкту з надання житла для ВПО у Львові, який підтримується Європейським Союзом. Це перший із восьми запланованих будинків, які мають бути зведені. Ініціатива має на меті забезпечити тимчасовим житлом військових і ВПО, які зазнали фізичних втрат і втратили домівки через війну. Загалом на вул. Миколайчука у 8 будинках зможе проживати до 700 осіб.

Проєкт фінансується ЄС під управлінням НЕФКО та реалізується Львівською міською радою. Європейська комісія виділила загалом 100 мільйонів євро на підтримку ініціативи «Житло для ВПО та відновлення звільнених міст в Україні», яка передбачає будівництво нового житла та реконструкцію муніципальних об’єктів в 11 містах для термінового розміщення внутрішньо переміщених осіб. На спорудження соціального житла у Львові Європейська комісія виділила 19,5 мільйонів євро грантових коштів. А місто за власний кошт проклало комунікації.

Роман каже, що тепер щодня знаходить більше внутрішніх ресурсів, аби рухатися вперед. Він проходить фізичну реабілітацію та вчиться знову жити – у місті, серед людей, поруч із родиною. Попереду – непросте рішення: найближчим часом Роман планує подати рапорт на звільнення, щоб кілька місяців провести з родиною, а потім – повернутися до служби. 

«Чесно кажучи, після 10 років у війську я не уявляю себе в цивільному житті. Можливо, я міг би бути корисним і в іншій ролі, але поки триває війна – я знаю, де мої думки. Це моє покликання. І моя дружина мене підтримує – вона знала це ще до того, як я встиг сказати. Саме за це я її люблю – за підтримку і за те, що залишалася поруч усі ці десять років», – усміхається він. 

Нагадаємо, перший будинок, профінансований Європейським Союзом та реалізований під управлінням НЕФКО, на шість поверхів має 24 квартири. Чотири з них однокімнатні, а решта – двокімнатні. Кожна квартира з кухнею та санвузлом. Всередині усе повністю облаштовано для людей з інвалідністю: людей з протезами, які користуються милицями чи кріслом колісним, а також для людей з порушенням зору. У кожній квартирі є тривожна кнопка виклику адміністратора.

Загалом у першому будинку може тимчасово проживати понад 60 осіб – це люди, які проходять реабілітацію в центрі UNBROKEN, та їх рідні. Поселяють сюди тих пацієнтів, які є не місцевими (не зі Львова чи Львівщини) і за станом здоров’я вже можуть мешкати за межами лікарні без цілодобового медичного супроводу. Одне з ключових завдань соціального житла – націлено допомогти пройти пацієнтам гострий період адаптації після поранень в підтримуючому середовищі, щоб далі їм було легше. А ще розвивати взаємопідтримуючу спільноту, допомагати з пошуком роботи, залучати до активностей та соціалізовувати мешканців.