Встановили справжню причину недуги: як у Львові лікарі врятували немовля
Для Юлії ця вагітність уже третя. На 35-му тижні в жінки раптово почалося відшарування плаценти. Вагітну терміново доправили в Рівненський обласний перинатальний центр, де екстрено прооперували.
Попри дренажі, біль та відсутність сил, жінка не могла просто лежати і чекати. Тож попросила медиків, аби ті бодай на кріслі колісному звозили її до синочка в реанімацію. Артемчик був на ШВЛ. Крім того, що він самостійно не дихав при народженні, лікарі виявили ще й пневмонію. Три тижні хлопчик провів у реанімації на штучній вентиляції легень. А коли запалення вдалося вилікувати, малюка нарешті від'єднали від апаратів і перевели в палату до мами.
Однак вже на 4-й день у дитини з'явилися дихальні розлади і вона почала задихатися. Тож медики мусили знову підключити Артемчика до апаратів та заходилися шукати причину такого стану. Запідозрили тяжку вроджену ваду трахеї.
Для подальшого лікування маму з дитиною, яка перебувала у важкому стані — під седацією та на ШВЛ, перевезли до Львова — у дитячу лікарню святого Миколая. Тут, після проведення додаткового КТ з контрастом та бронхоскопії, медики таки змогли встановити справжню причину дихальної недостатності та подарували родині надію.
Виявилося, що Артемчик не міг дихати через гемангіому. Це доброякісна пухлина, що утворюється зі скупчення кровоносних судин і часто зустрічається у новонароджених та малюків грудного віку. У випадку хлопчика гемангіома утворилася під слизовою оболонкою трахеї.
«Після дообстеження ми почали лікувати новоутворення медикаментозно, тобто препаратами, які здатні викликати регрес пухлини і зупиняти її ріст. І вже через добу після назначеної терапії дитина почала дихати самостійно», — розповідає завідувачка відділення анестезіології та інтенсивної терапії новонароджених лікарні святого Миколая Євгенія Кириленко.
Зараз Артемчик вже вдома зі старшими братиком і сестричкою. Він спокійно дихає, добре набирає вагу та стає все більш активним. Попереду ще тривалий період прийому препаратів та регулярні спостереження за пухлиною, але найстрашніше вже позаду.