Вже опановує протез: у центрі UNBROKEN допомагають відновитись морпіху, який втратив на війні ногу

Олександр Борщевський з Хмельниччини до повномасштабного вторгнення працював електриком. А вже на початку березня 2022 року без вагань поповнив лави ЗСУ: приєднався до 1-го окремого батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського, де увійшов до складу мінометного розрахунку.
«Я пішов захищати країну тому, що у мене сестра, двоє племінників і мама. Я пішов заради них, щоб вороги не були у мене вдома», — каже Олександр.
Пів стопи на лівій нозі відірвало одразу, залишилась тільки п’ятка. Ще на стабілізаційному пункті військовослужбовцю сказали, що сенсу залишати ту частину кінцівки немає, оскільки він все одно не зможе на неї ставати. Столичні медики були такої ж думки.
«У Києві прийшло 6 лікарів вмовляти мене, щоб не залишати п’ятку, а ампутувати. Я кажу, що нема питань, ампутуйте», — згадує Олександр.
Київські медики ампутували ногу на оптимальному для подальшого протезування рівні — нижче коліна. У липні захисник потрапив на реабілітацію до Львова — у центр UNBROKEN. А вже за місяць занять із фізичної терапії отримав свій перший тимчасовий протез. Наразі Олександр звикає до залізної кінцівки, а згодом він отримає вже постійний протез.
«Якщо ампутація така, як в мене, або інша, то головне не падати духом. Бути на позитиві й дурного в голову не брати, що я нікому не потрібен чи ще щось. Так на позитиві все буде добре», — переконаний захисник.
Зараз головна мета Олександра — завершити реабілітацію та успішно опанувати ходьбу на протезі. А потім — одружитися з коханою жінкою, яка чекала його всі ці роки на війні.
Центр протезування та ортезування міжнародного рівня, площею 1000 квадратів, відкрили у травні 2024 року на базі центру UNBROKEN за підтримки уряду Німеччини. Окрім виготовлення і встановлення протезів, тут також навчають майбутніх протезистів.
Також в межах екосистеми UNBROKEN відкрили перший в Україні Центр допомоги українцям, які зазнали тортур або пережили важкі моральні травми внаслідок війни. Тут немає жодних звичних палат, жодної лікарняної атмосфери — лише затишні кімнати, тепло лікарів і простори для арттерапії — від гончарної до художньої майстерні, а також сучасні методи терапії та морального відновлення.

