«Я вже розумів, що ногам кінець», – молодому бійцю відірвало ноги та пошкодило очі через підрив протитанкової міни

27-річний Денис Кочерга із села Знаменівка, що на Дніпропетровщині, до повномасштабного вторгнення працював електрозварювальником. Коли почалася велика війна, його дівчина вже була вагітною. Однак це не зупинило хлопця від бажання мобілізуватися. Він потрапив у 17‑у окрему важку механізовану бригаду ім. Костянтина Пестушка, де служив на посаді головного сержанта взводу.

Наприкінця літа 2022-го Денис одружився, потім у подружжя народився син Владик.

Тяжкого поранення захисник зазнав цьогоріч у березні на Сумщині. Разом з побратимами вони їхали на нову позицію, як раптом машина наскочила на протитанкову міну.

«Я сидів поруч із водієм і якраз ми моїм колесом наїхали. Клацнуло і стало все біле. А потім я вже почув крики і прийшов в себе. Мене намагалися витягти з машини, і я бачив, що мої ноги пережовані. Слава Богу, що всі інші залишилися цілі, обійшлися тільки контузіями. Мені трішки не пощастило», — каже Денис.

«Пережовані» ноги захисникові ампутували відразу – ще в польовому шпиталі. А за кілька днів важкопораненого евакуювали до Львова – у Центр UNBROKEN. Пацієнт мав відкриті інфіковані кукси, які хірурги очищали за допомогою VAC-терапії, тому процес загоєння був тривалим. А згодом ще й ускладнився невромами (посттравматичний патологічний ріст нервів), які лікарі мусили висікати.

Крім того, Денис отримав термічний опік правого ока. Через потрапляння в нього сторонніх тіл під час вибуху на рогівці утворилися ерозія та рубець. Аби загоїти око, лікарі покрили його кон’юктивою, тобто слизовою оболонкою, яку згодом наші офтальмологи видалили. Виникло ускладнення у вигляді катаракти, тож медики замінили мутний кришталик. Наразі правим оком Денис бачить лише периферичним зором і в майбутньому йому потрібна буде пересадка рогівки.

Весь цей час поруч із захисником була його сім’я. Каже: «Дружина поруч, обійме і поцілує. Син бігає і грається зі мною. Це дає колосальну підтримку. Якби не вони, я б зійшов з розуму, чесно».

Після загоєння кукс у Дениса почався активний період реабілітації з фізичним терапевтом. Вони працювали над менеджментом рубців та зміцнювали м’язи нижніх кінцівок, аби підготувати їх до протезування. Нині Денис вже повністю опанував тимчасові штучні кінцівки.

«Я адаптувався, майже повернувся до нормального життя. Ходжу без милиць, одну беру лише для підстраховки. Чекаю вже на постійні протези. Я намагаюсь чим побільше ходити, тому що не хочеться бути чимось обмеженим, а для цього потрібно докладати зусиль», — говорить НЕЗЛАМНИЙ.