Ювелірна точність: львівські лікарі видалили дитині жовчний всього через один прокол
Давид Гушул з Коломийщини всі 6 років свого життя мучився від камінців у жовчному міхурі. Хлопчик народився дуже передчасно — на 28-му тижні вагітності. А необхідна для порятунку малюка антибіотикотерапія дала важку побічну дію — у жовчному з'явилися камені.
Впродовж кількох років лікарі медикаментозно намагалися зупинити розвиток жовчнокам'яної хвороби, але стан хлопчика лише погіршувався. Зрештою, жовчний міхур вже був настільки заповнений камінням, що, практично, перестав функціонувати, перетворюючи життя дитини на суцільний біль.
«У нього постійно болів живіт, шлунок. Останнім часом то вже було через день, а то й кожного дня. Бували такі болі, що він аж бліднів. Два рази було таке, що ледь не відключався, коли камінчики ці починали рухатися. Він постійно пив спазмолітики. А якщо щось з’їсть, то тоді з’являлися болі і блювота жовчю», — розповідає мама Давида.
Через малий вік хлопчика місцеві лікарі радили почекати з операцією, але батьки більше не могли дивиться на страждання сина, а тому вирішили звернулися до львівських спеціалістів. Саме тут, у лікарні святого Миколая, хірурги застосовують найбільш щадний метод видалення жовчного міхура у дітей — лапароскопічний, всього через 1 прокол замість стандартних 3−4 розрізів.
«Чим менше проколів, тим менші ризики ускладнень і болю — це раз. Друге — естетика. На животику у дитини не залишається рубця, бо він ховається в пупок і його не видно після того, як загоїться вся рана. По-третє, після такої операції діти дуже швидко відновлюються, їх виписують з лікарні менш ніж за добу.
Якщо все пройшло вдало — діти навіть не мусять дотримуватись якоїсь спеціальної суворої дієти, а просто мають їсти здорову їжу. Загалом великих обмежень у таких дітей немає», — розповідає про переваги інноваційної методики медичний директор лікарні святого Миколая Олександр Калінчук.
Хірурги успішно видалили хлопчику жовчний міхур лише через один прокол, діаметром 1,5 см. А про важку хворобу хлопчику не нагадуватиме навіть шрам, адже він назавжди схований у пупку.
Сьогодні Давид нарешті насолоджується безтурботним дитинством, активно відвідує підготовчі заняття та з нетерпінням чекає на свій перший шкільний дзвінок.