Захисника, який внаслідок ворожого удару отримав перелом хребта, зараз ставлять на ноги спеціалісти Центру UNBROKEN

31-річний Роман Буревич родом із містечка Помічна, що на Кіровоградщині, працював на Укрзалізниці помічником машиніста електровоза. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Роман одразу записався в лави добровольців і спершу чергував на блокпості. Згодом, уже після проходження військової підготовки, залізничник служив у 80‑й окремій десантно-штурмовій бригаді, де очолив розвідку одного з батальйонів.

«Треба йти вперед – незалежно від того, що коїться у нашій державі. Бути просто громадянином цієї країни, робити для неї хоч щось, не схиляти голову і завжди мати надію», – говорить боєць про свою мотивацію стати на захист країни.

У складі ДШВ Роман воював на Херсонщині, Луганщині та Донеччині, зокрема і в районі Бахмута, де протистояв вагнерівцям. А вже у серпні 2024 року 80-ту бригаду залучили до Курської операції, де Роман і отримав поранення. Пригадує: «Над нами тоді було дуже багато ворожих дронів, адже противник помітив наше місце розташування. Удар нанесли по будівлі, в якій ми були. Я пам’ятаю: її просто склало і мене завалило стінами дому».

Романа змогли витягти з‑під завалів і евакуювали до стабілізаційного пункту. У захисника були численні забої, садна та перелом поперекового відділу хребта. Його перевезли спершу до сумської лікарні, а звідти евакуаційним потягом відправили на Київ. Так само залізницею Романа згодом доправили зі столиці вже до Львова – у Центр UNBROKEN.

«Я був лежачим, тож до лікарень мене евакуювали Укрзалізницею. Таке транспортування важких поранених бійців значно полегшує багато процесів. І для мене це якось було по-особливому, адже я побачив роботу залізниці як пасажир, поранений військовий, а не як працівник. Відчувалася турбота і безпека», – висловлює Роман своє захоплення роботою колег.

Захисникові в Центрі UNBROKEN лікарі дали оптимістичний прогноз та запевнили: «Не переживайте, ми обов’язково поставимо вас на ноги». Після тривалого лікування в нейрохірургічному відділенні Роман вже понад 2 місяці наполегливо займається із фізичним терапевтом. Наразі пацієнт уже ходить.

Роман ще не знає достеменно, чим саме займатиметься після завершення реабілітації: повернеться до війська чи на роботу в Укрзалізницю. Але знає напевно, що тепер він більше не хоче бути сам-один:

«Моя мрія створити сім’ю мотивує мене продовжувати боротися далі та в жодному разі не втрачати надію».