15 жовтня Львів попрощається з воїнами Сергієм Грицевичем, Василем Коваликом, Дмитром Станкевичем та Андрієм Курманом

Прощання із Дмитром Станкевичем розпочнеться о 09:30 у храмі святого Луки (вул. Тракт Глинянський, 161).

Прощання з Андрієм Курманом розпочнеться о 09:30 у храмі Успення Пресвятої Богородиці в Дублянах.

Чин похорону Дмитра Станкевича, Андрія Курмана, Василя Ковалика та Сергія Грицевича відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Сергія Грицевича та Василя Ковалика поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), Андрія Курмана — на Голосківському кладовищі, на полі 34-В, Дмитра Станкевича — на кладовищі у Лисиничах, на військовому полі.

Біографічні довідки захисників

Навчався у Ратнівському ліцеї №2 імені Миколи Заліпи Ратнівської селищної ради. Згодом здобув кваліфікацію техніка-технолога у Львівському технікумі м’ясної та молочної промисловості Національного університету харчових технологій. Пізніше здобув вищу освіту в Національному університеті харчових технологій.

Працював обвалювальником м’яса в товаристві з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Галицька свіжина».

Зі слів рідних, Сергій був надзвичайно доброзичливою, щирою та веселою людиною з оптимістичним поглядом на життя. Вирізнявся енергійністю, був активним, легким на підйом і відкритим до нових вражень. Умів створювати навколо себе теплу й радісну атмосферу, даруючи гарний настрій людям поруч. Захоплювався музикою, а особливо грою на гітарі.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 100-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.

У Сергія Грицевича залишилися мати, донька, дружина, сестра та родина.

Навчався у середній загальноосвітній школі №90 міста Львова. Згодом здобув професійну освіту у державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».

Проходив військову строкову службу.

Працював у сфері обслуговування автомобілів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Василь був сміливим, щирим і турботливим, відкритим до нових викликів та можливостей. Любив пробувати щось нове, не боявся змін і з цікавістю пізнавав світ. Був товариським, легко знаходив спільну мову з людьми та мав широке коло друзів. Умів підтримати близьких, виявити увагу й турботу. Захоплювався автомобілями.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Cил України.

У Василя Ковалика залишилися мати, дві сестри, троє братів та родина.

Навчався у середній загальноосвітній школі №96 МЖК-1. Згодом здобув професію техніка-еколога у відокремленому структурному підрозділі «Природничий фаховий коледж Львівського національного університету імені Івана Франка». Вищу освіту здобув у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Біологія та біохімія».

Працював у сфері логістики на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Дмитро був щирою, доброю та позитивною людиною. Особливе місце в його житті посідала сім’я, а найбільшу радість дарував час, проведений із донечками. Захоплювався футболом, яким жив і горів, любив читати історичні книжки та статті, подорожувати, ходити в походи й відкривати для себе нові місця. Цінував активний відпочинок і яскраві моменти, проведені з близькими.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському та Дніпропетровському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Дмитра Станкевича залишилися дружина, дві доньки, батьки, брат, племінниці та велика родина.

Навчався у Дублянському опорному ліцеї імені Героя України Анатолія Жаловаги Львівської міської ради. Згодом здобув професійну освіту в закладі професійно-технічної освіти міста Львова.

Проходив військову строкову службу.

Працював у сфері громадського харчування на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був щирою, доброю та життєрадісною людиною зі спокійною вдачею і чуйним серцем. Дбав про близьких, умів зігріти їх своєю турботою. Любив водіння, захоплювався малюванням і риболовлею.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення», медаллю «За оборону міста Бахмут» та медаллю «Ветеран війни».

У Андрія Курмана залишилися дружина, донька, син, мати, брат, племінники та родина.