17 січня Львів попрощається з воїнами Андрієм Кобівим та Євгеном Сліпінським

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Кобіва поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), а Євгена Сліпінського — на Голосківському кладовищі, на полі ветеранів.

Біографічні довідки захисників

Навчався у середній загальноосвітній школі №90 м. Львова. З дитячих літ був щирим, відкритим і доброзичливим, умів любити людей і жити з відкритим серцем. У 2020 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка», здобувши освіту за спеціальністю «Менеджмент».

У мирному житті сумлінно працював у сфері продажів, відповідально ставився до своїх обов’язків і поважав людей. Був люблячим чоловіком, турботливим сином, найкращим братом і щирим другом, умів підтримати, розрадити та прийти на допомогу кожному, хто її потребував. Серед друзів завжди був душею компанії і всі запамʼятають його з щирою посмішкою та добрими очима. Дуже любив футбол, тварин, особливо котів, часто підгодовував безпритульних тварин.

У 2025 році Андрій добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі полку безпілотних систем Третього армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України. Андрій дуже швидко розвинув свій військовий потенціал, що став прикладом для багатьох і тим, до думки якого дослухались. Побратими й командири відгукуються про нього як мужнього, відповідального й відданого воїна, який без страху та з честю виконував покладений на нього обов’язок.

У скорботі залишилися дружина, батьки, сестра, бабуся та дідусь.

Навчався у середній загальноосвітній школі №84 імені Блаженної Йосафати Гордашевської. Згодом здобув професійну освіту у Львівському фаховому училищі.

Працював масажистом у Товаристві Червоного Хреста України, де надавав реабілітаційну допомогу та сприяв відновленню здоров’я багатьох людей.

Євген був спокійним і неконфліктним, любив читати книги, захоплювався медициною. Був люблячим батьком, братом і сином, людиною честі, відповідальності та великого серця. Його вирізняли турботливість, сміливість і відвага.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському та Донецькому напрямках у складі 111-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У Євгена Сліпінського залишилися мати, донька, брат з сім’єю, друзі та сусіди.