19 серпня Львів попрощається з воїнами Дмитром Магеровським, Михайлом Стечишиним та Орестом Очерклевичем

Чин похорону Дмитра Магеровського та Михайла Стечишина розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Чин похорону Ореста Очерклевича відбудеться об 11:00 у храмі свв. апп. Петра і Павла у селі Зимна Вода. Поховають захисника на Зимноводівському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Навчався у Зубрянському ліцеї Солонківської сільської ради. Згодом здобув освіту у державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».

Проходив військову строкову службу.

Працював інкасатором в управлінні поліції охорони у Львівській області. Згодом — охоронцем у державній установі «Львівська виправна колонія (№48)» та державній установі «Табір для тримання військовополонених „Захід 4“».

Зі слів рідних, Михайло вирізнявся щирістю, доброзичливістю і справедливістю. Був люблячим і турботливим батьком, вірним та надійним другом. Любив працювати, захоплювався сільським господарством.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку в складі 225-го окремого штурмового батальйону Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений нагрудним знаком «Ветеран війни».

У Михайла Стечишина залишилися мати, дружина, донька, двоє синів, сестра з сім’єю, брат та родина.

Навчався у Буському опорному закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Буської міської ради.

Проходив службу з 2011 року у складі 1-ї Галицько-Волинської радіотехнічної бригади Повітряних сил Збройних Сил України.

Зі слів рідних, Дмитро був спокійним, неконфліктним, відповідальним, справедливим і мужнім. Завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував. Любив комп’ютерні ігри, відпочинок на природі, захоплювався автомеханікою.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини у складі Повітряного командування «Захід». З 2025 року боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

У Дмитра Магеровського залишилися батьки, сестра та родина.

Навчався у середній загальноосвітній школі №74 м. Львова. Згодом здобув фахову освіту у Львівському професійно-технічному училищі.

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Орест був добрим, чесним, надійним, відповідальним, мужнім, врівноваженим, люблячим чоловіком та батьком. Цікавився радіоелектронікою та був майстром на всі руки. Любив життя, цінував родину та мав багато планів на майбутнє.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському, Луганському, Запорізькому, Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою «Хрест Сил територіальної оборони», медаллю «Захиснику України» та нагрудним знаком «Ветеран війни».

В Ореста Очерклевича залишилися дружина, донька, батьки, сестра, родина та побратими.