2 листопада Львів попрощається з воїнами Романом Міщенком, Миколою Рогуличем та Олександром Панібятом

Чин похорону Миколи Рогулича та Олександра Панібята відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Миколу Рогулича поховають на Ряснянському кладовищі, а Олександра Панібята поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.

Чин похорону Романа Міщенка відбудеться об 14:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 14:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають Романа Міщенка на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна)

Біографічні довідки захисників

Навчався у Пустомитівській гімназії №2 імені Василя Кучабського Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області.

Проходив строкову військову службу.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Роман був спокійною, доброю, турботливою та відповідальною людиною. Вирізнявся оптимізмом, життєрадісністю та позитивним ставленням до життя. Був справжнім господарем, дбав про добробут і затишок своєї родини. Любив проводити час на природі, захоплювався риболовлею та збиранням грибів.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському, Північно-Слобожанському, Донецькому та Південно-Слобожанському напрямках у складі 156-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Міщенка залишилися мати, дружина, донька, сестри, зять, теща, тесть та родина.

Навчався у ліцеї міжнародних відносин імені В. Стуса Львівської міської ради, а згодом — у державному навчальному закладі «Львівський професійний ліцей залізничного транспорту».

Проходив строкову військову службу.

Зі слів рідних, Микола любив збирати гриби, рибалити та відпочивати на природі. Був доброю, чуйною та життєрадісною людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Мав багато друзів, вирізнявся позитивним ставленням до життя. Був люблячим чоловіком і турботливим братом.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському та Донецькому напрямках у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.

У 2024 році потрапив у ворожий полон, де перебував до 2025 року. У 2025 році був звільнений з полону та повернувся на рідну землю.

У Миколи Рогулича залишилися дружина, сестра, брат та родина.

Навчався у Шахтарській гімназії №3 Шахтарської міської ради, а пізніше — у державному професійно-технічному навчальному закладі «Першотравенський гірничий ліцей».

Працював шахтарем на державних підприємствах, згодом — у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Олександр був щирою, життєрадісною та оптимістичною людиною. Вирізнявся впевненістю в собі, позитивним ставленням до життя та чудовим почуттям гумору. Любив господарювати, дбав про домашній затишок. У вільний час захоплювався риболовлею та збиранням грибів, любив проводити час на природі.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 225-го окремого штурмового полку Сухопутних військ Збройних Сил України.

В Олександра Панібята залишилися дружина, дві доньки, сестра та інші рідні.