20 листопада Львів попрощається з воїнами Миколою Марценюком, Владиславом Котелевським, Романом Богатирчуком та Євгеном Антоненком

Прощання з Миколою Марценюком розпочнеться о 09:30 у храмі святих Володимира і Ольги (вул. Симоненка, 5а).
Чин похорону Миколи Марценюка, Владислава Котелевського, Романа Богатирчука та Євгена Антоненка відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Владислава Котелевського, Романа Богатирчука та Євгена Антоненка поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Миколу Марценюка — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.
Біографічні довідки захисників
Навчався у Трудовій гімназії Новомиколаївської селищної ради Запорізького району Запорізької області. Згодом здобув професійну освіту у відокремленому структурному підрозділі «Ногайський фаховий коледж Таврійського державного агротехнологічного університету імені Дмитра Моторного».
Працював на посаді молодшого оператора в акціонерному товаристві «Концерн Галнафтогаз».
Зі слів рідних, Владислав був доброю, щирою, надійною, життєрадісною та турботливою людиною. Вирізнявся оптимізмом, позитивним ставленням до життя та щирою усмішкою. Був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Захоплювався риболовлею, футболом та автомеханікою.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку в складі 25-ї окремої повітряно-десантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.
У Владислава Котелевського залишилися дружина, донька, брат та родина.
Навчався у середній загальноосвітній школі №72 міста Львова. Згодом здобув професійну освіту в державному навчальному закладі «Львівське вище професійне політехнічне училище».
Працював автомеханіком на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Роман був доброю, веселою, товариською, турботливою та життєрадісною людиною. Любив рибалити, цікавився кулінарією та з особливою теплотою ставився до тварин.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 141-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
У Романа Богатирчука залишилися мати, дружина, дві доньки, сестра та родина.
Навчався у середній загальноосвітній школі м. Покровськ Донецької області.
Проходив строкову військову службу.
Працював столярем на приватних підприємствах, займався деревообробкою та виготовленням виробів із деревини.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 25-тої окремої повітрянодесантної Січеславської бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Євгена Антоненка залишилися друзі та побратими.
Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Згодом здобув фах маркетолога у відокремленому структурному підрозділі «Технічний фаховий коледж Національного університету „Львівська політехніка“».
Працював кур’єром у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ГЛОВОАПП УКРАЇНА».
Зі слів рідних, Микола був доброю, життєрадісною, товариською, сміливою та чесною людиною. Любив подорожувати, захоплювався музикою, активно займався волонтерською діяльністю. Мав багато амбітних життєвих планів, прагнень і мрій. Особливе місце в його серці посідали віра в Бога та любов до України. Мріяв створити міцну християнську сім’ю та виховувати дітей. Був люблячим і турботливим сином.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Північно-Слобожанському, Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Миколи Марценюка залишилися батьки, хрещені та родина.



