Мирославу Мариновичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Львова»

Львів відзначає 761-шу річницю. Під час урочистого засідання з нагоди Дня міста, міський голова Львова Андрій Садовий присвоїв звання «Почесний громадянин міста Львова» Мирославу Мариновичу. Цю нагороду правозахисник, релігієзнавець, публіцист, віце-ректор з питань призначення і місії університету Українського Католицького Університету, громадський діяч отримав за визначний внесок у духовне відродження українського народу, активну громадянську та життєву позицію, підвищення авторитету м. Львова на державному і міжнародному рівнях.

«Складаю сердечну подяку вам, пане голово, і всім депутатам ради за нагородження мене цією високою відзнакою «Почесний громадянин Львова». Дякую також тим львів’янам, які проголосували за мене в інтернет-опитуванні.

Насправді, цю відзнаку треба було б перейменувати на «Громадянин обдарований почестями Львова». Бо всі ми, всі покоління його мешканців, є лише річними кільцями на стовбурі славного, могутнього і креслатого дерева – стародавнього Львова. Це в Його кроні ми знаходимо собі родинне гніздечко. Це в Його щедрій зелені зріють наші плани і здобутки. Це в Його Духові-охоронцеві формується наш особистий дух.

Роль Львова в історії сьогодення і майбутнього України велика і почесна. Саме звідси йдуть важливі імпульси розвитку. Саме тут зріють важливі розгадки до долі нашої землі. І все це стає можливим завдяки особливій місійності Львова.

Звичайно, є у Львова і слабенькі кути, але дозвольте мені в цей день про них не згадати.

У своїй вимогливості до Львова пам’ятаймо, що Львів – це ми! І місія Львова – це наша місія. Відповідальність Львова – це наша відповідальність. І я хочу привітати в цьому залі тих, хто вміє брати відповідальність Львова також і на свої плечі.

Також, я хотів би згадати сьогодні тих львів’ян, перед якими моє серце розкрите в особливий спосіб – це молодь. Львів, як і вся Україна, має прекрасну молодь. Я це знаю по праці своїй в Українському католицькому університеті. Ця молодь вже не носить на своїх підошвах пороху рабських Єгиптів. Цю молодь вже не можна віднести до тієї нефортунної категорії гомо-совєтікус. Ця молодь поки що є поколінням війни. І я вдячний усім вам, наші воїни, за те, що ми маємо можливість зібратися тут, саме завдяки тому, що там хтось з воїнів стоїть у бруді, часом холоді, важких умовах, під обстрілом. Хай не буде це покоління більше поколінням війни. Хай буде воно поколінням духовного преображення України.

Дорогий Львове, дякую Богові, що Ти є! Хай буде благословенним кожен Твій день і кожен Твій мешканець на многії і благії літа!», - сказав після нагородження Мирослав Маринович.

Довідка

Маринович Мирослав Франкович – правозахисник, колишній політв’язень, релігієзнавець, публіцист, проректор із питань призначення та місії Українського Католицького Університету.

Народився 4 січня 1949 року в с. Комаровичі Старосамбірського району Львівської області в родині українців, які були змушені внаслідок операції «Вісла» переселитися із с. Військо, що на Пацлавській Кальварії (тепер Польща) на територію тодішньої УРСР. В родині були репресовані.

У 1972 році М. Маринович закінчив навчання у Львівській політехніці (електрофізичний факультет). Під час навчання потрапив під нагляд КДБ за вільнодумство. Працював перекладачем з англійської на Івано-Франківському заводі «Позитрон» (тоді у відрядженні до Києва познайомився з Миколою Матусевичем та іншими свідомими киянами).

1975 року переїхав до Києва, а 1976 року став одним із 10 членів-засновників створеної Миколою Руденком правозахисної Української Гельсінської групи. У квітні 1977 року був заарештований і засуджений за антирадянську агітацію і пропаганду до 7 років таборів суворого режиму та 5 років заслання. Концтабір відбув у Пермській області, а заслання у Казахстані, де через 3 роки був «помилуваний» генсеком СРСР М.Горбачовим разом з іншими 200 радянськими політв’язнями. На засланні одружився з киянкою Любою.

Після ув’язнення 1987 року повернувся з дружиною до Дрогобича, де працював спершу робітником нафтопереробного заводу, а після розпаду СРСР – журналістом міськрайонної газети «Галицька зоря» і викладав розроблений ним курс «Історії християнства в Україні» у Дрогобицькому педінституті.

В 1993-1997 роках за сумісництвом - науковий співробітник Інституту східно-християнських досліджень НАНУ (Київ).

1991 року організував Українську асоціацію Міжнародної Амністії, яку очолював до 1997 р. Був членом Громадської ради Українсько-американського бюро захисту прав людини.

У 1996-1997 роках навчався за програмою «Релігія, права людини і релігійна свобода» в Колумбійському університеті (Нью-Йорк) і проходив стажування в Університеті Еморі (Атланта) та Всесвітній Раді Церков (Женева).

Восени 1997 року створив і очолив Інститут релігії та суспільства у Львівській богословській академії, президентом якого є досі.

2000 року, після запрошення ректора Львівської Богословської Академії (пізніше УКУ) о. Бориса Гудзяка, обійняти посаду віце-ректора. Мирослав Маринович із родиною переїхав до Львова на постійне проживання. Друга його посада в УКУ сьогодні – віце-ректор з питань призначення і місії університету.

Крім праці в УКУ, Мирослав Маринович веде велику громадську, наукову й мирську роботу; виступає не лише в Україні, а й у багатьох країнах світу; є членом Ініціативної групи «Перше грудня», Несторівської групи.

Головні напрями його інтересів: права людини, релігієзнавство, екуменізм, міжнаціональні, міжрелігійні та міжконфесійні стосунки, проблеми державотворення, соціокультурні проблеми. Стажувався з цих проблем у вузах за кордоном (Нідерланди, Німеччина, Канада).

За свою невтомну працю отримав різні державні та громадські нагороди, зокрема в Україні – «За інтелектуальну відвагу» (2004), «За мужність» I ст. (2006), орден Свободи (2008), Орден Лева Львівської міської ради (2015), орден Князя Ярослава Мудрого V ст. (2017), премії журналу «Сучасність» (1993), ім. Валерія Марченка (1995), ім. Василя Стуса (2009) та ін.; у Польщі – Кавалерський хрест «За заслуги» (2006), нагороди ім. Ігнація Падеревського (2012), Єжи Гедройця (2016) та ін.; у США – медаль Свободи ім. Трумена-Рейгана (2014). Почесний громадянин Дрогобича (2010).

Детальна програма відзначення Дня міста Львова тут: http://bit.ly/2pANYBp