27 серпня Львів попрощається із захисниками Максимом Іжовим та Василем Шпіком і захисницею Тетяною Кучерявою

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Захисників та захисницю поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки

Навчався у Мукачівському ліцеї №5 Мукачівської міської ради Закарпатської області.

Працював продавцем на орендному підприємстві «Галицький ринок».

Зі слів рідних, Максим був веселим, життєрадісним, доброзичливим, завзятим і справедливим. Він захоплювався спортивними танцями та брав активну участь у них, любив музику, риболовлю й спорт, особливо футбол. У вільний час із задоволенням грав у телефонні ігри.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 81-ї окремої аеромобільної бригади Десантно-штурмових військ Збройних сил України.

У Максима Іжова залишилися дружина, син, друзі та родина.

Навчався у Суховільському ліцеї Зимноводівської сільської ради Львівського району Львівської області.

Проходив строкову військову службу.

Працював робітником з поточного ремонту у Середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №55 Львівської міської ради.

Зі слів рідних, Василь був справедливим, рішучим, сильним духом та оптимістичним чоловіком із вольовим характером. Він любив свою роботу, цінував активний спосіб життя та захоплювався спортом, особливо тенісом. У вільний час любив господарювати, дбати про дім і проводити час на природі, зокрема збирати гриби. Для рідних він назавжди залишиться надійною, працьовитою та життєрадісною людиною.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади Збройних Сил України, а згодом — у складі 143-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Василя Шпіка залишилися дружина, двоє синів, двоє онуків, сестри, брат та родина.

Навчалася у Шевченківській середній загальноосвітній школі №2. Згодом здобула вищу освіту в Національному технічному університеті «Харківський політехнічний інститут».

Закінчила військову кафедру при Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут». Із 2011 року проходила військову службу.

Зі слів рідних, Тетяна була доброю, позитивною, оптимістичною, турботливою та цілеспрямованою людиною. Любила подорожувати й проводити час із сім’єю. Захоплювалася психологією, мала науковий ступінь кандидатки психологічних наук.

Із початком російсько-української війни стала на захист Батьківщини. Опанувала керування танком, прагнучи постійно вдосконалювати свої військові навички. У 2015 році стала першою жінкою-танкісткою в Україні.

У 2016 році обіймала посаду заступниці командира гуманітарного проєкту Управління цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України «Евакуація 200». Виконувала надзвичайно важливу місію з ексгумації, транспортування та передачі тіл загиблих українських військовослужбовців їхнім родинам. Згодом свій практичний і бойовий досвід передавала курсантам Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Нагороджена відомчими відзнаками Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

У Тетяни Кучерявої залишилися син, чоловік, мати, сестра та родина.