28 травня Львів попрощається з трьома захисниками України

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №78, згодом — у Львівському вищому професійному училищі комп’ютерних технологій та будівництва.

Проходив строкову військову службу.

Працював майстром із виготовлення меблів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Володимир захоплювався риболовлею, туризмом і плаванням. Був доброю, сімейною людиною, вирізнявся спокоєм і неконфліктністю, завжди приходив на допомогу іншим.

Був учасником Антитерористичної операції (АТО).

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Володимира Яцунди залишилися сестри з сім’ями, похресниця та рідні.

Навчався у середній загальноосвітній школі м. Львова, згодом — у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут».

Проходив строкову військову службу.

Працював археологом у Науково-дослідному центрі «Рятівна археологічна служба» Інституту археології Національної академії наук України.

Зі слів рідних, Ігор був дуже хорошим батьком, завжди допомагав тим, хто цього потребував. Вирізнявся сміливістю та мужністю, ніколи не боявся труднощів і завжди ставав на захист інших. Найбільше цінував свою сім’ю та рідних.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Ігоря Волкотрубова залишилися дружина, донька та двоє синів.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 7 Львівської міської ради та Жидачівському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів № 2 Жидачівської міської ради Львівської області, згодом — у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут», а також у Національній академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького.

Зі слів рідних, Дмитро був щирою, доброю та дуже сімейною людиною, надійним товаришем, якого цінували друзі та близькі. Захоплювався спортом і мав численні нагороди. Завжди дбав про рідних, поспішав підтримати й допомогти близьким. Будував плани на майбутнє та вирізнявся чуйністю й людяністю.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 105-го прикордонного загону імені князя Володимира Великого Державної прикордонної служби України.

У Дмитра Волошина залишилися мати, брат, бабуся та родина.