28 жовтня Львів попрощається із чотирма військовослужбовцями

Прощання з Володимиром Костюком розпочнеться о 09:30 у храмі Різдва Пресвятої Богородиці (вул. Богданівська).

Син похорону усіх воїнів відбудеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:40, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховают захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 71 Львівської міської ради Львівської області. Згодом здобув професійну освіту в Державному професійно-технічному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище комп’ютерних технологій та будівництва».

Проходив строкову військову службу.

Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Нова пошта».

Зі слів рідних, Володимир був людиною з добрим серцем і щирою душею, працьовитим, відповідальним, чуйним і завжди готовим прийти на допомогу. Він умів підтримати, розвеселити та оточити близьких турботою, а свої почуття найкраще проявляв у вчинках. Для своєї родини завжди прагнув зробити якомога більше, даруючи любов, тепло та увагу. Захоплювався футболом і майструванням, а найбільше задоволення йому приносило готування смачних страв для рідних.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Володимира Костюка залишилися мати, донька, сестра та родина.

Навчався у середній загальноосвітній школі №72 міста Львова, згодом — у Державному навчальному закладі «Львівське вище професійне училище дизайну та будівництва».

Працював у сфері ресторанного бізнесу.

Зі слів рідних, Андрій був ініціативною, відповідальною та відкритою людиною. Мав багато ідей і завжди докладав зусиль для їхнього втілення. Завдяки доброзичливості та щирості легко знаходив спільну мову з людьми. Його цінували не лише за професійні якості, а й за вміння вислухати, підтримати та дати слушну пораду. У вільний час захоплювався футболом, який любив із дитинства.

У 2025 році став на захист Батьківщини від російських окупантів. Боронив територіальну цілісність і суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти Військово-Морських Сил Збройних Сил України.

В Андрія Туговича залишилися батьки, сестра, брат та родина.

Навчався у Львівській середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №7 Львівської міської ради, а згодом — у комунальному закладі Львівської обласної ради «Львівське вище професійне училище комп'ютерних технологій та будівництва».

Проходив строкову військову службу.

Працював водієм на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Михайло захоплювався риболовлею та ремонтом автомобілів. Був щирою, позитивною та оптимістичною людиною, цілеспрямованим і турботливим. Завжди був готовий прийти на допомогу тим, хто її потребував.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Північно-Слобожанському напрямку у складі 15-го мобільного прикордонного загону «Сталевий кордон»
Державної прикордонної служби України.

Нагороджений нагрудним знаком «За мужність в охороні державного кордону».

У Михайла Лебеденкова залишилися син та сестра.

Навчався у Меденицькій середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Меденицької селищної ради Дрогобицького району Львівської області, а згодом — у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Інформаційно-комунікаційні технології».

Працював у сфері інформаційних технологій на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій захоплювався спортом, любив музику та подорожі. Був скромним, чесним і відповідальним, цінував дружбу та був хорошим товаришем.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Андрія Мачнєва залишилися батьки, брат та родина.