Об'єднання товариств депортованих українців «Закерзоння» збирає кошти на пам’ятник жертвам депортації 1944−1951 років: як львів'яни можуть долучитись
У 1944−1946 роках з Холмщини, Надсяння, Західної Бойківщини, Лемківщини за етнічною ознакою на територію тодішньої УРСР було депортовано понад 482 тисячі українців — корінних мешканців цих земель. Ця «евакуація на добровільних засадах» супроводжувалась тотальною дискримінацією, грабежами, терором, в тому числі масовими вбивствами українців. Депортація у 1944−1951 роках з українських етнічних територій сучасної Польщі як до УРСР, так і в ході акції «Вісла» (1947 р.) приблизно 670 тисяч українців — одна з найтрагічніших сторінок новітньої історії української нації.
Львівська міська рада, підтримуючи ініціативу Об'єднання «Закерзоння», ухвалила спорудити у Львові на перехресті вул. І. Свєнціцького — вул. І. Севери — вул. В. Стуса пам’ятник жертвам депортації у 1944−1951 роках і визначила замовником виконання робіт із виготовлення скульптурної композиції пам’ятника Об'єднання «Закерзоння». В результаті проведеного у 2007 році конкурсу журі визнало переможцем проєкт скульптора Сергія Олежка. «Закерзоння» відкрило окремий гривневий банківський рахунок, а для координації всіх робіт створило Громадський комітет (співголови — Леонід Квітковський та Тетяна Крушельницька).
Станом на листопад 2019 р. виконано і оплачено великий обсяг робіт: придбано і перевезено граніт, відповідно до уточненого проєкту підготовлено гранітні блоки, в основному виготовлено бронзові елементи, здійснено благоустрій території. З листопада 2019 р. з об'єктивних причин роботи над пам’ятником і надходження коштів припинилися. Залишилися: обробка окремих гранітних елементів пам’ятника та елементів напису з бронзи, транспортні видатки, встановлення пам’ятника та авторський нагляд. Орієнтовна вартість цих робіт — 200 тис. грн.
«Це дійсно наша історія, яка дуже маловідома для молодих людей. При нашій тяжкій ситуації в Україні (війна, коронавірус, фінансові труднощі…) ми мусимо доробити цей пам’ятник, довести до кінця почате. Ця історія мусить бути закарбована, щоб молодь його бачила, читала про ці події і дізнавалась більше про історію українців», — зазначила Соломія Риботицька, голова суспільно-культурного товариства «Надсяння».




