Завтра Львів прощається з Героями – Олексієм Тарасьєвим, Ігорем Скакуном та Ростиславом Томківим

Розпочнеться Чин похорону об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11). Об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Опісля похоронна процесія вирушить до Личаківського кладовища за маршрутом: Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11) – пл. Катедральна – пл. Ринок (міська церемонія прощання) – вул. Руська – вул. Підвальна – вул. Володимира Винниченка – пл. Соборна – вул. Пекарська – вул. Шімзерів – вул. Мечникова – Личаківський цвинтар (поле почесних поховань №86-А).

На будівлях вздовж маршруту колони вивісять синьо-жовті прапори з жалобною стрічкою. Похорон Героїв триватиме приблизно до 12:30.

Біографічні довідки Героїв

Олексій Тарасьєв (20.09.1981-12.06.2022). Уродженець міста Бережани Тернопільської області. Закінчив Інститут хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка».

 У мирний час працював у акціонерному товаристві «Концерн «Галнафтогаз», згодом займався приватними проєктами. Любив гори, захоплювався альпінізмом та грою «Що? Де? Коли?».

Із початком повномасштабної агресії одразу пішов добровольцем на війну. Бойовий медик, солдат. Проходив військову службу у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. 

У Олексія Тарасьєва залишилися батьки та сестра.

Ігор Скакун (28.05.1979-12.06.2022). Уродженець села Новоставці Львівської області. Навчався у тодішньому Львівському автомобільно-дорожньому технікумі. 

У мирний час працював у приватному акціонерному товаристві «Львівський електроламповий завод «Іскра», згодом займався монтажем пластикових вікон. 

Із початком вторгнення росії добровільно став на захист Батьківщини. Солдат. Проходив військову службу у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України. 

У Ігоря Скакуна залишилися двоюрідна сестра та двоє дядьків.

Ростислав Томків (12.04.1971-12.06.2022). Львів’янин. Навчався у Львівському національному університеті ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького. 

Мріяв про професійну кар’єру військового, планував вступати до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

У мирний час працював митним брокером, згодом – у товаристві з обмеженою відповідальністю «Золотий ліс». 

Із першого дня повномасштабного вторгнення захищав Україну в складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Ростислава Томківа залишилися мама, дружина, донька та брат.