30 квітня Львів попрощається з трьома захисниками України

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Анатолія Аніпчука поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Тараса Літинця та Олега Обухова поховають на Голосківському кладовищі, на полі 34-В.

Біографічні довідки захисників

Навчався у середній загальноосвітній школі м. Львова, згодом — у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Працював автомеханіком на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Анатолій був добрим і щирим, турботливим, дуже сімейним, активним і товариським, завжди приходив на допомогу. Вів здоровий спосіб життя, захоплювався риболовлею.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений медаллю «Ветеран війни».

У Анатолія Аніпчука залишилися батьки, дружина з сім’єю та родина.

Навчався у середній загальноосвітній школі №90 міста Львова, згодом — у Львівському професійно-технічному училищі за спеціальністю «комп’ютерні технології».

Працював майстром з виготовлення взуття на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Тарас був добрим, спокійним, товариським і турботливим, цікавився футболом та комп’ютерними іграми.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському, Донецькому та Запорізькому напрямках у складі військової частини А4796.

У Тараса Літинця залишилися дядько, тітка, двоюрідний брат та родина.

Навчався у ліцеї імені Івана Пулюя Львівської міської ради, згодом — у Відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка».

Проходив строкову військову службу.

Працював радіомеханіком на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Олег був добрим, справедливим і великодушним, винахідливим, майстром на всі руки. Захоплювався механікою та ремонтом техніки, любив риболовлю й відпочинок на природі.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому напрямку у складі 65-ї окремої механізованої бригади «Великий Луг» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Олега Обухова залишилися дружина, онуки та друзі.