30 жовтня Львівська громада попрощається із двома захисниками України

Чин похорону Юрія Сайчука розпочнеться о 10:30 у Храмі свв. Ольги і Єлизавети у Львові (пл. Кропивницького, 1). Поховають воїна на Голосківському кладовищі, на полі 6‑В.

Прощання з Орестом Косом розпочнеться о 14:00 у родинному помешканні в Малехові (вул. І. Франка, 39). Опісля, о 14:45, відбудеться Чин похорону в місцевому Соборі Пресвятої Богородиці (вул. Ген. Чупринки, 1). Поховають воїна на місцевому кладовищі (військовий сектор).

Біографічні довідки захисників 

Навчався у середній загальноосвітній школі І – ІІІ ступенів № 55 м. Львова, яку закінчив із відзнакою. Одночасно здобував музичну освіту у Львівській державній дитячій музичній школі № 8 по класу скрипки та фортепіано, де неодноразово ставав лауреатом міських конкурсів. Мав хист до написання музики, малювання та творчості.

Здобув вищу освіту у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Міжнародна інформація». Проходив навчання на військовій кафедрі.

Працював молодшим науковим співробітником у Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка», згодом – QA-інженером у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Елекс».

Зі слів рідних, Юрій був працьовитим, розумним і відповідальним, завжди готовим допомогти іншим. Вирізнявся добротою, щирістю та почуттям гумору, був душею компанії.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 33‑ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Юрія Сайчука залишилися дружина, два маленьких сини, батьки, брат та сестра.

Навчався у Малехівській гімназії Львівської міської ради. Здобув фах у Львівському коледжі за спеціальністю «Банківська справа». Згодом продовжив освіту у Національному університеті «Львівська політехніка».

Працював у сфері виготовлення та встановлення меблів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Орест був товариським, спокійним і веселим, мав добру вдачу, любив тварин і захоплювався садівництвом.

У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 82‑ї окремої десантно‑штурмової Буковинської бригади Десантно‑штурмових військ Збройних Сил України.

У Ореста Коса залишилися батьки та брат.