Завтра Львів попрощається з трьома захисниками України

Чин похорону захисників розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі. 

Біографічні довідки захисників

Навчався у Загальноосвітній спеціальній школі-інтернаті №6 I-II ступенів. Згодом опанував професію маляра у Професійно-технічному училищі №17 (сьогодні – Державний навчальний заклад «Ставропігійське вище професійне училище міста Львова». Згодом проходив службу у лавах внутрішніх військ.

Працював за професію у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Райдуга», обожнював свою справу. Захоплювався біатлоном, свого часу брав участь у низці національних змагань.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від загарбників до лав 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України. Боровся із окупантами на східному напрямку фронту.

У Петра Миляна залишилися дружина, два сини, троє братів та сестра. 

Навчався у Олександрівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. У 2012 році закінчив колишній Професійно-технічний заклад «Херсонський професійний ліцей» за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів».

Після завершення навчання спершу займався фарбуванням суден, згодом започаткував сімейний бізнес. У вільний час захоплювався рибальством.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації родина Юрія Шевчука була змушена покинути домівку та перебратися до Львова. Тут він вступив до лав Національної гвардії України. Виконував бойові завдання на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 14-ї бригади оперативного призначення імені Івана Богуна («Червона Калина») Західного оперативно-територіального об’єднання НГУ.

У Юрія Шевчука залишилися батьки, дружина, двоє синів, два брати та сестра. 

Навчався у Рахинянській гімназії Долинської міської ради. Одразу після завершення навчання почав працювати на промисловому виробництві. За словами близьких, був «винятково життєрадісною людиною, надзвичайно працьовитим та щирим; обожнював свою рідню та був завжди готовий прийти на допомогу».

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист держави від окупантів. Виконував бойові завдання із захисту суверенітету та територіальної цілісності Батьківщини у складі 68-ї окремої єгерської бригади імені Олекси Довбуша оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Івана Пушкарйова залишилися мама, дружина, двоє дітей, брат та сестра.