5 жовтня Львів попрощається з воїнами Романом Маркевичем, Сергієм Загребельним та Володимиром Москвяком

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Навчався у Комарнівському опорному закладі загальної середньої освіти I–III ступенів Комарнівської міської ради Львівської області.

Проходив строкову військову службу.

Працював майстром з виготовлення меблів на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Роман був доброю, позитивною та впевненою у собі людиною, завжди готовою прийти на допомогу. Захоплювався механікою та риболовлею, любив проводити час на природі.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Маркевича залишилися брат, племінники та родина.

Навчався у Дунаївській гімназії Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області. Згодом здобув професійну освіту в Поморянському професійному ліцеї.

Працював у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Володимир був доброю, турботливою, працьовитою та життєрадісною людиною. Вирізнявся оптимізмом, товариськістю та позитивним ставленням до життя. Захоплювався риболовлею, полюванням і мотоспортом.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 45-го полку оперативного призначення імені Олександра Красіцького Національної гвардії України.

У Володимира Москвяка залишилися батько, брати, сестра, дядько із сім’єю, хрещені, кохана дівчина та родина.

Навчався у комунальному закладі «Кодимський ліцей» Кодимської міської ради Подільського району Одеської області. Згодом здобув вищу військову освіту в Одеському інституті Сухопутних військ. Продовжив навчання в Одеській національній академії зв’язку та Національному університеті оборони України імені Івана Черняховського.

Проходив військову службу у підрозділах Західного оперативного командування, де пройшов шлях від командира взводу до командира роти. У 2013 році обіймав посаду начальника групи обліку складу та дислокації військ організаційно-мобілізаційного управління штабу управління оперативного командування «Північ» у місті Рівне.

У період із 2014 до 2016 року був учасником АТО. Згодом обіймав офіцерські посади у структурах оперативної та територіальної оборони Збройних Сил України. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів продовжив боронити незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Згодом проходив службу в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Обіймав посади викладача, старшого викладача кафедри тактики факультету бойового застосування військ, заступника начальника кафедри бронетанкової техніки, а згодом очолив кафедру бронетанкової техніки факультету бойового застосування військ.

Зі слів рідних, Сергій був доброю, справедливою, життєрадісною та турботливою людиною, відданим сім’янином. Завжди був готовий допомогти й підтримати інших. Особливо відповідально ставився до своєї професійної діяльності, жив життям кафедри, дбав про її розвиток та постійно прагнув удосконалювати її роботу. З особливою увагою ставився до студентів, підтримував їх та охоче ділився своїми знаннями й досвідом. Цікавився інформаційними технологіями, вивчав іноземні мови. Любив відпочивати на природі, рибалити та збирати гриби.

Нагороджений численними відзнаками.

У Сергія Загребельного залишилися дружина, дві доньки, син та родина.