7 липня Львів попрощається з воїнами Дмитром Воскобойніковим та Олександром Романовим

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Біографічні довідки захисників

Навчався у середній загальноосвітній школі №42 м. Львова.

Працював автослюсарем на станції технічного обслуговування.

Зі слів рідних, Дмитро був добрим, відповідальним, мужнім і наполегливим, вирізнявся щирістю та готовністю завжди прийти на допомогу. Був люблячим і турботливим батьком. Захоплювався риболовлею, полюванням і цікавився автомобілями.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 59-ї окремої штурмової бригади безпілотних систем імені Якова Гандзюка Сил безпілотних систем Збройних Сил України.

У Дмитра Воскобойнікова залишилися дружина, донька та брат.

Навчався у комунальному закладі «Східненський ліцей» Музиківської сільської ради Херсонського району Херсонської області. Згодом навчався у Херсонському навчально-науковому інституті Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова.

Проходив строкову військову службу.

Працював стивідором у державному підприємстві «Херсонський морський торговельний порт».

Зі слів рідних, Олександр був добрим, сімейним, компанійським, веселим, серйозним і працьовитим. Захоплювався футболом, цікавився боксом, любив рибалити та слухати важку музику. Був люблячим чоловіком і турботливим батьком.

У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Херсонському та Донецькому напрямках у складі 123-ї окремої бригади територіальної оборони Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

У Олександра Романова залишилися дружина, донька, син, мати та сестра.