9 вересня Львів попрощається із захисниками Романом Гуменним та Євгенієм Грибоносом

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Євгенія Грибоноса поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна).

Прощання з Романом Гуменним продовжиться о 12:15 біля родинного помешкання у Брюховичах (вул. Арктична, 7А). Відтак о 12:45 прощання буде у храмі Введення в Храм Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Курортна, 6). Поховають воїна на місцевому Брюховицькому кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Навчався у середній загальноосвітній школі №41 міста Львова. Згодом продовжив навчання у відокремленому структурному підрозділі «Техніко-економічний фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка».

Проходив військову строкову службу.

Працював у 32-гій державній пожежно-рятувальній частині (Шевченківський РВ ГУ ДСНС України у Львівській області), а згодом — у сфері будівництва на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Роман був доброю, щирою, позитивною, працьовитою та відповідальною людиною. Вирізнявся доброзичливістю, відкритістю та готовністю завжди прийти на допомогу. Захоплювався риболовлею.

У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Дніпропетровському та Донецькому напрямках у складі 33-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Романа Гуменного залишилися мати, брат та родина.

Навчався у середній загальноосвітній школі №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Згодом продовжив навчання у відокремленому структурному підрозділі «Васильківський фаховий коледж Національного авіаційного університету».

Працював у державному авіапідприємстві «Львівські авіалінії» на посаді авіаційного техніка з літаків і двигунів, здійснював технічне обслуговування повітряних суден Іл-76 та Ан-12 за всіма формами технічної експлуатації. Згодом працював у Львівській обласній організації товариства сприяння обороні України майстром виробничого навчання з водіння автотранспортних засобів.

Зі слів рідних, Євгеній був доброю, щирою, чуйною та турботливою людиною. Вирізнявся готовністю прийти на допомогу, оптимізмом, комунікабельністю та відповідальністю. Мав наставницькі здібності, охоче ділився знаннями й досвідом, умів підтримати і дати пораду. Найбільше захоплювався авіацією — це було його особливе захоплення та важлива частина життя. Також любив риболовлю, кулінарію, водіння, автомобілі та автомеханіку.

Був учасником Операції Об’єднаних сил. Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність на Донецькому та Луганському напрямках у складі 110-ї окремої механізованої бригади імені генерал-хорунжого Марка Безручка Сухопутних військ Збройних Сил України. Пізніше — на Донецькому, Північно-Слобожанському і Південно-Слобожанському напрямках у складі 115-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України, а згодом — на Донецькому напрямку у складі 356-го навчального артилерійського полку 184-го навчального центру Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.

Нагороджений відомчою відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення».

У Євгенія Грибоноса залишилися дружина, донька та родина.