Біля відреставрованого пам’ятника на могилі стрільців Української Галицької Армії у Львові провели пам’ятні заходи

«Листопадовий чин 1918 року підтвердив, що українці вміють діяти, що українці є сміливими і готовими брати відповідальність у свої руки. Саме тоді визначився вектор руху нашої української ідентичності», — зазначив керуючий справами виконавчого комітету Львівської міської ради Євген Бойко.

Також посадовець подякував місцевому мешканцю Євгену Гладкому, який долучився до збереження пам’ятника та протягом багатьох років доглядає за стрілецькою могилою. Та вручив йому подяку від міського голови Львова Андрія Садового.

«Цими днями ми дуже багато говоримо про пам’ять, про політику пам’яті, про вшанування, про героїзм. А пан Євген Гладкий — це просто живий приклад любові до України. Його небайдужість передусім стала тим, завдяки чому ми маємо живий приклад пам’яті в нашому місті», — додав керуючий справами виконкому Львівської міськради.

«Сьогодні, у цей знаменний день, ми зібралися докупи. Усі живемо одним поривом і виконуємо наш святий обов’язок: за Україну з вогнем завзяття рушаймо, браття, всі вперед!.. Вперед до перемоги!» — такими словами Євген Гладкий звернувся до присутніх, процитувавши відому стрілецьку пісню «За Україну».

До присутніх також звернувся ветеран російсько-української війни, керівник управління з питань ветеранів Львівської міської ради Сергій Гончук.

«Це символічне місце. Як і сотні років тому, найкращі сини та доньки стали на оборону країни, виборюючи наше майбутнє. Так само і зараз: найкращі з нас стоять там і роблять неймовірні речі. Тому пам’ятаємо тих, хто навіки в строю, піклуємося про тих, хто повертається, і підтримуємо та дякуємо тим, хто зараз тримає зброю», — сказав Сергій Гончук.

Музичну частину заходу доповнили зокрема стрілецькі пісні у виконанні пластунів та молодшого хору Львівської хорової школи «Дударик» імені Миколи Кацала.

«Важливо, щоб цей пам’ятник був не просто каменем, а залишався живим. Важливо, щоб сюди приходили пластуни, щоб тут складали пластові присяги. Я дуже хочу, щоб це місце жило.

Тішуся, що сьогоднішня подія була такою простою та щирою — це найкращий шлях до того, щоб оживити цей простір. Вірю та сподіваюся, що для Збоїщ і всієї львівської громади це місце стане важливим, живим осередком української пам’яті», — зазначив архітектор і краєзнавець, співзасновник ініціативи «Незнаному воякові» Іван Щурко.

Зазначимо, цьогоріч у співпраці міста та громадської ініціативи «Незнаному воякові» провели комплексні ремонтно-реставраційні роботи пам’ятника та впорядкували територію довкола нього. Зокрема, замостили доріжки та площу перед монументом, оновили освітлення, впорядкували зелені насадження й встановили інформаційний стенд про цінність пам’ятника.

Довідково

Могила стрільців УГА розташована на території колишнього цвинтаря на Збоїщах. Як розповів Іван Щурко, за архівними даними там поховано 6 українських вояків. Більшість із них загинули під час боїв із польською армією 11–14 листопада 1918 року на перетині сучасних вулиць Мазепи та Промислової. Серед ідентифікованих похованих — стрільці Іван Костельницький та Степан Малайне з Городка. Та за переказами місцевих мешканців, похованих могло бути і більше.

Перший пам’ятник на могилі спорудили у 1921 році з ініціативи товариства «Просвіта», місцевої церкви та української молоді. Збір коштів на його зведення проводили таємно під виглядом ремонту церкви, оскільки польська влада не давала дозволу на монумент.

Пам’ятник постав у формі майже чотириметрової піраміди-обеліску з ламаного вапняку, увінчаної двораменним хрестом. На кутах основи розташовані так звані «сліпі» кам’яні ліхтарі. Його лаконічна форма сповнена глибоких сенсів: обеліск уособлює непохитність духу та піднесення душі полеглого воїна до Небес. Вмуровані гарматні стрільна, які залишилися після боїв, нагадують, що ця могила є нашим місцем сили. Кам’яні «сліпі» ліхтарі на кутах постаменту втілюють образ незгасимої лампади й нагадують фортечні башти або почесну варту, яка вічно береже спокій полеглих за волю України.

Попри спроби знести споруду в міжвоєнний період, громада зберегла її. Та справжні випробування розпочались в радянський період. Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х років, під час розбудови мікрорайону, кладовище на Збоїщах офіційно ліквідували. Частину цивільних поховань родини самостійно перенесли на інші львівські кладовища, останки багатьох інших вивезли на територію сучасного Голосківського цвинтаря. А усі історичні надгробки, як і пам’ятник на могилі стрільців УГА, були зруйновані. Водночас місцеві мешканці подбали, щоб останки стрільців зібрали та поховали окремо. Їм також вдалося зберегти окремі автентичні елементи пам’ятника, зокрема металеві гарматні стрільна, які переховувала одна зі збоїщанських родин. Також люди не дозволили забудувати всю територію колишнього цвинтаря, яку згодом перетворили на невеликий сквер.

Навесні 1990 року члени Студентського братства Львівського медичного інституту разом із місцевою громадою віднайшли останки стрільців і урочисто перепоховали їх. Того ж року пам’ятник відновили за збереженими фотографіями та з використанням автентичних кам’яних елементів і гарматних стрільн. Каменярські та скульптурні роботи виконали батько й син Маленькі. Значно пошкоджені первісні бетонні «сліпі ліхтарі» та хрест, що увінчував пам’ятник, замінили на витесані з природного каменю, зберігши їхню первісну стилістику й пропорції.

Зараз окремі фрагменти старих бетонних елементів зберігаються в лапідарії — символічній могилі ліворуч від центральної каплиці на території колишнього цвинтаря.

Зазначимо, що від минулого року пам’ятник є на балансі Шевченківської районної адміністрації.

Нагадаємо, раніше на території колишнього цвинтаря на Збоїщах провели дослідження та ексгумацію поховань польських військових часів оборони міста у вересні 1939 року.