Святослав Вакарчук розповів львів’янам про свого тата
Про професора Івана Вакарчука зійшлися послухати більше сотні людей: його колеги-науковці, студенти та небайдужі львів’яни. Серед присутніх, зокрема, були поет та письменник Сергій Жадан, а також дружина Івана Вакарчука.
Святослав Вакарчук розказав про походження свого батька, який народився в молдавському селі та якого батьки через травму ноги відпустили вчитись лише до Львова, де в той час вже навчався його старший брат.
«Я завжди думаю про те, що було б, якби він тоді не зламав ту ногу, і де б він був і де б був і чи був би я? Коли мама з татом вчилися в університеті, життя було складним. Історія, яка мене вразила, — коли тато з мамою вже одружилися і почали своє життя наукове, бо вони познайомилися як студенти-фізики і вчилися разом, потрібно було за щось жити. Молода кар’єра аспіранта-початківця не давала можливості нормально функціонувати, тож вони працювали вчителями в школі. Жити не було де, і в 14 школі тато з мамою реально жили у фізичному кабінеті, в підсобці. В них там була розкладушка, і вони просто жили там. Вдень викладали учням фізику, а вночі жили. Паралельно тато працював, писав дисертацію в таких умовах», — розповідає Святослав Вакарчук.
«Він був одним із двох депутатів від Львівщини. Він дуже багато написав і доклався до таких речей, якими ми всі пишаємось. Я добре пам’ятаю, як він ходив до Горбачова і лобіював легалізацію ще тоді нелегальної греко-католицької церкви. Він разом з колегами писав договір, який потім став основою майбутніх Декларації про суверенітет та Акту про незалежність. Вони тоді своїми руками робили все, щоб ця незалежна Україна існувала. Це все було на моїх очах», — згадує Святослав.
Також своїми спогадами про Івана Вакарчука поділилися колеги-науковці Львівського національного університету імені Івана Франка.
Це вже шоста зустріч в рамках проєкту «Вулиці Імен», який організовує Інститут стратегії культури. Він покликаний разом вчитися взаємодіяти та осмислювати міський публічний простір, що постійно зазнає змін.
«Люди, яких ми ще донедавна знали, які були поруч з нами, стали іменами наших нових вулиць. У Львові з’явилися десятки перейменованих вулиць та публічних просторів. У проєкті „Вулиці Імен“ ми пробуємо осмислювати цей простір як складову, яка допомагає нам творити нову модерну ідентичність міста. Творити його новий зміст, завдяки тим набуткам і тим спадкам, які люди залишили.
Цього разу говоримо про знакову постать для життя, історії, культури та освіти нашого міста — Івана Вакарчука — ректора, фізика, міністра, Героя України та передовсім про людину», — розповіла Юлія Хомчин, директорка Інституту стратегії культури.
