У Львові відкрили 6 меморіальних таблиць працівникам «Львівелектротрансу», які загинули, захищаючи Україну

Вшанувати пам'ять Захисників зібралися рідні та близькі полеглих, колеги, духовенство, військовослужбовці та представники міської влади. Захід розпочався з хвилини мовчання, після чого родини воїнів урочисто відкрили меморіальні таблиці. Під музичний супровід квінтету Гарнізонного храму св. ап. Петра і Павла присутні виконали Державний Гімн України та запалили лампадки. Військовий капелан отець Юрій Бішко відправив молитву та освятив пам'ятні знаки.

«Шість Героїв, які працювали у „Львівелектротрансі“, у складний для нашої країни час пішли її захищати. Сьогодні ще 83 працівники підприємства перебувають у лавах Сил оборони. Наше завдання сьогодні — пам’ятати кожного, хто віддав своє життя, розуміти ціну нашої незалежності та підтримувати родини й сім’ї наших Героїв. Низький уклін Героям, велика подяка та шана їхнім родинам. Вічна пам’ять і слава кожному воїну, який віддав життя за незалежність України», — сказав перший заступник міського голови Андрій Москаленко.

Своїми думками про пам’ять і втрату поділилася донька загиблого Захисника Степана Яцишина Юлія.

«Певно, немає тих правильних слів, які можна було б дібрати для сьогоднішнього заходу. Можна навчитися жити з порожнім місцем за столом. Можна навчитися ходити на роботу, зустрічати свята і всім відповідати, що все добре. Але неможливо навчитися не сумувати за людиною, яку ти щиро любиш. Минають роки, але для цих Захисників час зупинився. І, мабуть, це те, що сьогодні болить найбільше. Бо війна забирає не тільки людину, а й усі ті „ще“, які могли б бути: ще одну зустріч, ще одну розмову, ще одну каву, ще одне свято поруч… Але сьогодні вони повертаються до нас у своєму імені, у нашій пам'яті, у цих таблицях. За кожним із цих імен — цілий всесвіт. Кожен із них був для когось найріднішою людиною. Я вірю, що всі ті, хто вже на небесах, щиро прагнуть нашої Перемоги, і, можливо, саме вони сьогодні дають нам сили. Ми повинні жити, вистояти та берегти Україну».

Також до родин та колег звернулася директорка ЛКП «Львівелектротранс» Ірина Іванишин.

«Сьогодні для всієї родини „Львівелектротрансу“ особливий і дуже болючий день. Ми відкриваємо меморіальні таблиці шести нашим колегам, які віддали найдорожче — власне життя — за свободу й незалежність України. Немає слів, які могли б втамувати біль рідних, але ми пам'ятаємо наших Героїв, пишаємося ними та зробимо все, щоб пам'ять про них жила у наступних поколіннях нашого колективу та громади загалом.

Наші працівники продовжують захищати Україну і ми чекаємо на повернення кожного. Забезпечуючи щоденне життя нашого міста, ми завжди пам'ятаємо, що маємо таку можливість завдяки подвигу наших Захисників. Ми продовжуватимемо працювати, жити та відбудовувати Україну. І в кожному нашому дні завжди буде глибока вдячність тим, завдяки кому ми можемо це робити», — сказала Ірина Іванишин.

Спогадами про свого батька — Євгена Довганя — поділилася його донька Наталія. Чоловік працював на евакуаторі, на захист країни став добровільно влітку 2022 року.

«Тато був дуже щирим, дуже любив людей і завжди був справедливим — він просто не міг пройти повз, коли когось ображали. Якщо бачив якусь несправедливість, йому це дуже боліло. Він пішов захищати країну добровольцем. Нам навіть нічого спочатку не казав — у суботу розповів, що в понеділок уже йде до військкомату. У червні він став до лав ЗСУ, а вже у вересні того ж року загинув…», — сказала Наталія.

Довідка

Працівники ЛКП «Львівелектротранс», які загинули, захищаючи Україну:

Степан Яцишин (13.05.1971 — 30.05.2022) — працював водієм автобуса. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ. Віддав життя за Україну у місті Гірське Луганської області. Похований у селі Погорільці Львівської області.

Євген Довгань (06.03.1963 — 24.09.2022) — працював стропальником. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ. Віддав життя за Україну у селі Безіменне Миколаївської області. Похований у селі Сновичі Львівської області.

Владислав Бобровський (24.06.1979 — 24.01.2024) — працював водієм трамвая. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ ЗСУ. Трагічно загинув у полоні. Похований у місті Львові на Полі почесних поховань №86-А Личаківського цвинтаря.

Богдан Петрусь (23.12.1982 — 09.02.2024) — працював слюсарем з ремонту рухомого складу. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському та Херсонському напрямках у складі 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Михайла Білинського ВМС ЗСУ. Віддав життя за Україну поблизу села Кринки Херсонської області. Похований у місті Львові на Полі почесних поховань №87 Личаківського цвинтаря.

Ярослав Окопний (12.04.1971 — 06.08.2024) — працював водієм тролейбуса. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 100-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. Віддав життя за Україну у місті Залізне Донецької області. Похований у селі Нараїв Тернопільської області.

Михайло Юськів (06.09.1985 — 19.01.2025) — працював водієм трамвая. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 155-ї окремої механізованої бригади імені Анни Київської Сухопутних військ ЗСУ. Віддав життя за Україну поблизу села Успенівка Донецької області. Похований у місті Львові на Полі почесних поховань №86-А Личаківського цвинтаря.

Фото Романа Балука для Львівської міської ради