У понеділок Львів попрощається із захисниками Василем Мазуром, Романом Горячим та Андрієм Бучаком

Чин похорону воїнів розпочнеться об 10:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 10:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Андрія Бучака поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), Василя Мазура — на Ряснянському кладовищі (вул. Лукасевича).

Прощання з Романом Горячим продовжиться 0 12:00 у храмі святого Архангела Михаїла у с. Воля-Висоцька (Жовківська ТГ). Поховають воїна на місцевому кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Навчався у середній загальноосвітній школі №100 міста Львова. Згодом здобув професію електрика у Львівському професійно-технічному училищі.

Працював у сфері енергетики на приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Василь був справедливою, відповідальною, цілеспрямованою й турботливою людиною. Вирізнявся доброзичливістю, активністю та завжди був готовий допомогти іншим. Захоплювався автомобілями, автомеханікою та риболовлею.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України, на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України та на Північно-Слобожанському напрямку у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Василя Мазура залишилися мати, дружина, двоє синів, брат та родина.

Навчався у середній загальноосвітній школі №21 м. Львова. Згодом здобув професію зубного техніка у Відокремленому структурному підрозділі (філії) — Фаховому коледжі комунального закладу вищої освіти Львівської обласної ради «Львівська медична академія імені Андрея Крупинського». Пізніше здобув вищу освіту у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності за спеціальністю «Пожежна безпека».

Проходив строкову військову службу.

Працював зубним техніком у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького. Згодом був пожежником у 17-й державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області. Пізніше працював водієм-охоронцем у товаристві з обмеженою відповідальністю «Агентство економічної безпеки «Ефорт»» та товаристві з обмеженою відповідальністю «Спарта-Захід».

Зі слів рідних, Роман був добрим, мужнім, чесним, працьовитим, відповідальним і надійним, вирізнявся сміливістю та гарним почуттям гумору. Був люблячим чоловіком, дбайливим батьком і сином. У вільний час захоплювався спортом, автомобілями та садівництвом.

Був учасником АТО.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України, на Північно-Слобожанському напрямку у складі 42-ї окремої механізованої бригади імені Героя України Валерія Гудзя Сухопутних військ Збройних Сил України та на Донецькому напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Нагороджений відзнакою Міністерства оборони України «Знак пошани» .

У Романа Горячого залишилися дружина, мати, двоє синів та родина.

Навчався у Комунальному закладі «Луганський навчально-виховний комплекс «Спеціалізована школа І ступеня — гімназія № 30». Згодом здобув професію комерсанта оптової і зовнішньої торгівлі у Вищому професійному училищі № 16 м. Луганська. Пізніше здобув вищу освіту у Луганському філіалі Інституту післядипломної освіти Донбаської національної академії будівництва і архітектури за спеціальністю «Економіка підприємства».

Працював економістом на державних та приватних підприємствах.

Зі слів рідних, Андрій був добрим, щирим, відкритим і спокійним, вирізнявся неконфліктністю та завжди був готовий допомогти іншим. Захоплювався шахами, любив читати, подорожувати та проводити час у походах з наметами в горах.

У 2015 році проходив військову службу у складі військової частини А3066 Національної гвардії України.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському, Донецькому та Луганському напрямках у складі 125-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.

Нагороджений орденом Президента України «За мужність» ІІІ ступеня, відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест», відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «За поранення», відзнакою «Хрест Сил територіальної оборони» та медаллю «Ветеран війни».

В Андрія Бучака залишилися дружина, друзі, родина та побратими.