Завтра Львів попрощається із воїнами Олександром Мірошніченком та Петром Голякою
Чин похорону Олександра Мірошніченка та Петра Голяки розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Олександра Мірошніченка поховають на Сихівському кладовищі, поле №10.
Петра Голяку поховають на кладовищі в с. Бірки.
Біографічні довідки захисників
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 50 м. Львова та у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 48 м. Львова. Згодом здобував освіту у Львівському технічному коледжі на електромеханічному факультеті та у Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю інженера-електромеханіка. Закінчив військову кафедру.
Працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Системи безпеки „Захист“» та Товаристві з обмеженою відповідальністю «Охорона-Комплекс-Титан».
Зі слів рідних, Олександр був добрим, чесним, відповідальним і працьовитим, чудовим чоловіком і батьком, турботливим сином, завжди допомагав іншим. Любив активний відпочинок, прогулянки лісом, їзду на велосипеді, риболовлю на озері, захоплювався майструванням різних корисних речей.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському напрямку у складі 116-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
У Олександра Мірошніченка залишилися мати, дружина, син та родина.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 41 м. Львова. Згодом здобував освіту у Відокремленому структурному підрозділі «Львівський фаховий коледж харчової і переробної промисловості Національного університету харчових технологій», де здобув професію продавця продовольчих товарів та адміністратора залу, а також у Закарпатському державному університеті, де отримав базову вищу освіту за напрямом підготовки «Туризм».
Працював торговим агентом у компанії «IDS Ukraine».
Зі слів рідних, Петро був щирим, добрим і турботливим, працьовитим і привітним, чуйним, вирізнявся позитивним ставленням до життя. Захоплювався футболом і збиранням грибів. У будь-якій ситуації зберігав оптимізм.
У 2025 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Курському напрямку у складі 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Петра Голяки залишилися дружина, донька, мати, брати, сестри та родина.