Завтра Львів попрощається з Героями Олегом Зубрицьким та Олегом Пелехатим

Чин похорону розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.

Маршрут похоронної процесії: Гарнізонний храм свв. апп. Петра і Павла УГКЦ (вул. Театральна, 11) – пл. Катедральна – пл. Ринок (міська церемонія прощання) – вул. Руська – вул. Підвальна – вул. Винниченка – пл. Соборна – вул. Пекарська – вул. Шімзерів – вул. Мечникова – Личаківський цвинтар.  

Біографічні довідки Героїв

Навчався у Середній загальноосвітній школі №67 міста Львова. Закінчив Львівський державний університет безпеки життєдіяльності. Після завершення навчання проходив військову службу.

Був надзвичайно чесною, порядною та доброю людиною. У мирний час працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Фуджікура Аутомотів Україна Львів», також працював у сфері пожежної безпеки у Рівненській та Запорізькій областях. Прагнув захищати державу від ворога, тому за власним бажанням підписав контракт із Збройними Силами України.

Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації боронив державу на східному та південному напрямках у складі 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

В Олега Зубрицького залишилися мама, бабуся, кохана дівчина та двоє дітей.

Навчався у місцевій дитячій спортивній школі-інтернаті. Активно займався спортом: вільною боротьбою, боксом та самбо, був багаторазовим чемпіоном України у суперважкій категорії.

Протягом усього життя займався національно-патріотичною діяльністю. Із 1987 року активно протистояв ідеології СРСР, створював численні національно-патріотичні організації, допомагав у становленні Народного руху України. Поряд з тим займався видавництвом підпільної літератури у країнах Прибалтики, долучався до захисту, легалізації та виходу з підпілля представників УГКЦ.

Був членом ОУН(б) на псевдо «Тихий», одним із співзасновників Спілки незалежної української молоді. Був відповідальним за підтримку безпеки учасників Революції на граніті, Помаранчевої революції та Революції Гідності. Був членом кількох політичних партій, керівником Львівського обласного координаційного центру допомоги фронту та Громадської організації «Соціальний захист населення і учасників АТО».

У мирний час працював керівником Навчально-спортивного студентського комплексу «Політехнік». Був винятково люблячим чоловіком, батьком, другом і вірним товаришем.

Із початком повномасштабного вторгнення рф вступив до лав територіальної оборони. Боровся із російськими загарбниками у складі 103-ї окремої бригади Сил територіальної оборони Збройних Сил України.

В Олега Пелехатого залишилися дружина, син, дві сестри, тесть, теща та племінники.