Завтра Львів прощається із захисниками Володимиром Марущаком та Михайлом Кундиком

Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.

Михайла Кундика поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87  (вул. Пасічна), а Володимира Марущака — на Сихівському кладовищі.

Біографічні довідки захисників

Навчався у Львівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №82 Львівської міської ради. Згодом здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті за освітньо-професійною програмою «Митна справа».

Проходив службу у пункті пропуску «Шегині — Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці Державної митної служби України. У 2014 році виконував службові обов'язки на митному посту в Херсоні. Згодом працював у Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт „Львів“ імені Данила Галицького».

Зі слів рідних, Володимир був щедрим, турботливим, товариським і комунікабельним, завжди був готовий прийти на допомогу та мав багато друзів. Захоплювався шахами, був майстром спорту, брав участь у міжнародних змаганнях, багато читав спеціалізованої літератури, постійно вдосконалював свою майстерність і навчав дітей грі в шахи. Також любив риболовлю та відпочинок на природі.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України.

Нагороджений численними відзнаками.

У Володимира Марущака залишилися батьки, дружина, донька, родина, друзі та побратими.

Навчався у Савчинській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів Сокальської міської ради Львівської області. Згодом здобув професію слюсаря-сантехніка 6-го розряду у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Славутський професійний ліцей».

Працював сантехніком за кордоном.

Зі слів рідних, Михайло був добрим, щирим, чуйним, працьовитим, веселим і життєрадісним, вирізнявся товариськістю та щирою любов’ю до людей. Був люблячим чоловіком, турботливим батьком, жив заради своєї родини. Любив готувати, відпочивати на природі та завжди випромінював світло й позитив.

Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців Сухопутних військ Збройних Сил України.

У Михайла Кундика залишилися дружина, двоє синів, п'ять сестер, п'ять братів із сім'ями, хрещені батьки, похресники, родина, друзі та побратими.