Завтра у Львові поховають ветерана ОУН-УПА Зенона Врублевського

Чин похорону розпочнеться о 14:45 у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла (вул. Театральна, 11). Опісля, о 15:25, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. О 15:45 похоронна процесія прибуде на Личаківський цвинтар. Поховають Зенона Врублевського на полі №83.

«У неповні 17 років Зенон Врублевський таємно від батьків зголосився до дивізії „Галичина“. Був особистим водієм колишнього полковника Армії УНР Івана Ремболовича, пройшов бої під Бродами, де потрапив у полон. Перебував у таборах на Уралі, звідки у 1946 році здійснив втечу. У Львові налагодив зв’язки із підпіллям ОУН.

У 1947 році був арештований і засуджений радянською владою до 25 років ув’язнення. У 2025 році його офіційно реабілітували як жертву політичних репресій комуністичного режиму та визнали на державному рівні борцем за незалежність України.

Щирі співчуття рідним та близьким. Світла пам’ять», — повідомив у соцмережах мер Львова Андрій Садовий.

Нагадаємо, Зенон Врублевський помер у четвер, 1 жовтня, на 100-му році життя. Львівська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійного.

Біографічна довідка

Зенон Врублевський (17.03.1927 — 01.10.2026)

Народився 17 березня 1927 року у Львові. Закінчив 6 класів приватної школи імені Тараса Шевченка, згодом навчався у гімназії. Був членом «Пласту» та товариства «Просвіта».

Член Організації українських націоналістів. У 1943 році зголосився до дивізії «Галичина». Брав участь у боях під Бродами, де під час прориву з оточення потрапив у полон. Після перебування у фільтраційному таборі був вивезений до табору в Пермській області.

У 1946 році Зенону Врублевському вдалося втекти з табору. Після повернення до Львова приєднався до Збройного підпілля Організації українських націоналістів. У 1947 році був заарештований радянськими каральними органами. 8 вересня 1947 року засуджений до 25 років ув’язнення. Покарання відбував у Свердловську, Караганді, Кемерово та Воркуті, де працював на шахтах. Звільнений у 1958 році.

Разом із Михайлом Бендиною брав участь у створенні Галицького Братства колишніх вояків 1-ї Української дивізії «Галичина» Української національної армії та був його останнім головою. З 1992 року був членом Братства ветеранів Організації українських націоналістів — Української повстанської армії.

Реабілітований у 2025 році і визнаний борцем за волю України у ХХ столітті.