Завтра у Львові попрощаються з трьома захисниками України
Зранку о 08:00 у храмі вмч. Пантелеймона (вул. Навроцького, 23) відбудеться молитва і прощання з воїном Віталієм Нєжинським.
Чин похорону захисників Віктора Кравця, Віталія Нєжинського і Дмитра Мельнікова розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла, об 11:30 відбудеться міська церемонія прощання на площі Ринок.
Віктора Кравця та Віталія Нєжинського поховають на Личаківському кладовищі, а Дмитра Мельнікова – на Голосківському.
Біографічні довідки захисників
Навчався у Середній загальноосвітній школі №77 міста Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Здобув освіту у Державному професійно-технічному навчальному закладі «Міжрегіональне вище професійне училище автомобільного транспорту та будівництва».
Працював водієм у ТзОВ «Епіцентр К». Захоплювався автомобілями. За словами рідних, мав «сильний, але дуже добрий характер».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації, незважаючи на відсутність військового досвіду та звільнення з військової служби за станом здоров’я, добровільно став на захист Батьківщини від загарбників. Виконував бойові завдання у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони регіонального управління «Захід» Сил територіальної оборони Збройних Сил України.
Постійно удосконалював свої навички із саперної справи, під час проходження служби отримав звання «старший солдат».
У Віктора Кравця залишилися батьки, дружина, 4-річна донька та сестра з родиною.
Свої шкільні роки провів у АР Крим, був дуже позитивним, активним та завжди усміхненим хлопцем. Любив футбол, активно займався вільною боротьбою. З благословення владики кримського Климента, був іподияконом церкви Воздвиження чесного Хреста Господнього у м. Євпаторія.
У 2012 році вступив до медичного коледжу у Сімферополі. Брав безпосередню участь у подіях під час Революції Гідності, через що був змушений покинути Крим і завершувати навчання у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Бориславський фаховий медичний коледж».
Був членом Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор», виконував бойові завдання у зоні проведення антитерористичної операції.
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації повернувся з-за кордону та став на захист Батьківщини від окупантів. Він казав: «Хтось повинен робити цю роботу, і мені зовсім не дивно, що той хтось – це я! Я завжди намагався жити тут і зараз. Бо знав, що колись це закінчиться. А зараз у цьому впевнений. Хочу встигнути зробити все, бо хто знає, що там завтра».
Боронив суверенітет та територіальну цілісність у складі 3-ї окремої штурмової бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. За словами близьких, був «майстром своєї справи», завзятим, мужнім воїном, який пройшов свій шлях достойно та з високо піднятою головою». Брав участь у битвах за Київ, виконував завдання на південному та східному напрямках.
За особистий героїзм був нагороджений численними відзнаками, зокрема, почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Сталевий хрест» та «Золотий хрест».
У Віталія Нєжинського залишилися батьки, сестра та наречена.
Навчався у Ліцеї №1 імені Івана Франка Дрогобицької міської ради. Здобув освіту у Вищому професійному училищі № 19 міста Дрогобича за спеціальністю «кухар, кондитер».
Після завершення навчання обіймав посаду шеф-кухаря у Львові та за кордоном, а протягом останнього періоду – у місті Одеса. Мріяв у майбутньому працювати у ресторані, що отримав «зірку «Мішлен».
Із початком повномасштабного вторгнення російської федерації став на захист Батьківщини від окупантів. Виконував завдання для захисту територіальної цілісності та незалежності держави на південному та східному напрямках у лавах 37-ї окремої бригади морської піхоти Військово-морських Сил Збройних Сил України. Обіймав посаду кухаря господарчого відділення взводу забезпечення.
У Дмитра Мельнікова залишилися батьки, брат та сестра.