«Папа говорив тільки українською»: отець Богдан Прах про історичний візит до Львова Папи Івана Павла ІІ
Про найбільший виклик під час підготовки до візиту Папи
«Для підготовки було дуже мало часу. Ми отримали інформацію про візит у грудні 2000-го, тому робота комітету розпочалася лише в січні 2001-го. Спершу ми мусили скоординувати нашу роботу з іншими підрозділами — державними та церковними. З Ватикану нам надали вимоги, пов’язані з подорожами Івана Павла ІІ. Всі ці вимоги були добре випрацювані і стосувались, до прикладу, безпечного перебування прочан під час велелюдних заходів. Були й невеликі, але дуже важливі деталі — святий Іван Павло ІІ на той час був похилого віку і мав певні труднощі з тим, щоби пересуватися. І щоби йому було зручно сидіти, потрібні були відповідні крісла — всі параметри нам були подані: на якій висоті стілець має бути від землі, як мають бути покладені руки, коли святий Іван Павло ІІ сидітиме на Літургії або коли читатиме свої тексти. Вимог було багато», — ділиться отець-доктор Богдан Прах.
Як вдалося впоратись за такий короткий час
«Я вже мав певний досвід участі у подібних великих заходах. Коли в 1991-му році святий Іван Павло ІІ відвідував Польщу, наша Греко-католицька церква також приймала його. Я був призначений до оргкомітету прощі Папи в Перемишлі та Любачеві. Вже тоді, працюючи в тих оргкомітетах, я дуже багато навчився, почав розуміти процеси: як працювати з державними органами — починаючи від Служби безпеки, з поліцією, з міськими органами, які забезпечують безпеку руху, і так далі. Також треба було налагодити комунікацію з різними церковними середовищами. Тому в січні 2001-го ми вже розуміли масштаб того, що нас очікує у Львові і в Києві, тож взялися за роботу», — каже отець-доктор.
Про комунікацію з владою у підготовці до візиту
Про беатифікацію 28 новомучеників УГКЦ
«Список новомучеників нашої Церкви, які є гідними того, щоби Вселенська Церква проголосила їх блаженними, був набагато ширшим. Але постуляційний комітет визначив кандидатів, щодо яких не могло виникнути якихось застережень. Річ у тім, що на той час доступу до джерел майже не було, архіви значною мірою почали відкриватися лише за Президента Ющенка. Особисто я допомагав вести справи щодо беатифікації трьох кандидатів», — поділився отець-доктор.
Про освячення Папою наріжного каменю для нового комплексу УКУ
«Тоді ми шукали головного спонсора для будівництва комплексу семінарії. І засновник міжнародного благодійного фонду „Церква в потребі“ (Kirche in Not) — відомий нідерландський монах, отець Веренфрід ван Страатен — дуже добре знав Івана Павла ІІ, і він якраз захотів, щоби Папа поблагословив це місце під побудову нової семінарії.
З ним трапилась доволі кумедна ситуація. Він теж старенький і був одягнений у білому, монашому одязі, так що виглядав майже як святий Іван Павло ІІ. І коли люди йшли на Сихів на відоме богослужіння, то побачили на тодішній вулиці Хуторівці старця в білому, який сидів на гарному кріслі. Вони подумали, що то Іван Павло ІІ відпочиває, і почали збігатися… Ми мусили отця терміново забрати в авто, аж поки не приїхав Іван Павло ІІ, і тоді вони зустрілися», — пригадує отець-доктор Богдан Прах.
Про непублічний епізод, жест або розмову, що розкрили постать Папи з особливої сторони
«Іван Павло ІІ присвячував увагу кожній людині, з якою зустрічався. Є тисячі різних фотографій, де видно, як очі Івана Павла ІІ скеровані, можна сказати, в очі і в душу людини, з якою він розмовляє. Він хотів скористатися нагодою і познайомитися з людиною, і за короткий час міг відчути її потребу.
Було дуже багато людей і організацій, які були допущені, щоби святий Іван Павло ІІ їх прийняв і поблагословив. Останній такий момент, який мені запам’ятався особисто, стався тоді, коли ми прощалися зі святим Іваном Павлом ІІ у львівському аеропорту. Разом із владикою, покійним уже, Юліаном Ґбуром, ми підійшли до святого Івана Павла ІІ… і владика Ґбур жартома сказав польською мовою, показуючи пальцем на мене: „Те, що ви тут, Святіший Отче, то він у тому всьому винен“. Папа тоді усміхнувся і каже: „Дякую вам. І таких винуватців я хочу мати більше“. Ось так відповів, потім ми обнялися, з того моменту є гарні фотографії. Навіть у такому моменті, коли він був втомлений, коли ми вже були в третій десятці тих, яких він обнімав, він зумів ще жартом відповісти, і так влучно, гарно і тепло подякувати нам за все», — ділиться отець-доктор Богдан Прах.
Про потребу зцілення історичної памʼяті між українцями і поляками
Що з послань Івана Павла ІІ виявилось найбільш пророчим для українців
«Пророчим для мене стало те, що відбулося на Сихові. Папа завжди був спонтанний, і через свою спонтанність він притягав людей, молодь у різних точках світу. Можна було очікувати, що збереться багато вірних, але ми не сподівалися, що аж стільки. Пригадую, як цілий вечір і цілу ніч перед першою латинською і нашою Божественною Літургією лив дощ. Святий Іван Павло ІІ поблагословив, що ці люди не побоялися та прийшли — і правда, засвітило сонце.
А ще скажу про його славну фразу, що „дощ паде, буря іде, а діти будуть рости“. Я так це розумію, що на той момент святий Іван Павло ІІ прорік, що не одна буря ще перейде, не одна гроза битиме над тією землею, над Україною. А все-таки діти будуть рости. Радянський Союз теж, здавалося, назавжди закрив майбутнє Україні та українцям, а все-таки сталося інакше, сталося чудо. І теперішня гроза нас теж не зупинить», — пригадує отець-доктор Богдан Прах.
Про меседж Папи, який наше суспільство має осмислити і реалізувати
«Іван Павло ІІ до українців приїхав з тим, щоби показати свою велику повагу, і говорив завжди українською мовою. Він на цьому ставив дуже сильний акцент: що українці мусять шанувати своє минуле, мусять шанувати свою мову, працювати над тим, щоби українці розмовляли українською, та дбати про свою культуру. Він про культуру дуже багато говорив. Дуже часто звертався до різних моментів нашого минулого, нашої історії, нашої культури.
Іван Павло ІІ звертався до кожного з нас, нагадуючи про приклад наших попередників, які ще в гірших умовах зберігали свою гідність, працювали для держави, зберігали християнські цінності, не дозволяли, щоби хтось нас розділяв, але щоби ми об’єднувалися і давали приклад того, що ми є один народ», — каже отець-доктор.
Про те, чи змінив візит Івана Павла ІІ Україну
«Дуже багато змінилося. Я не знаю, чи мали б ми Помаранчеву революцію, Майдан, коли б не ті відважні слова надії, які вливав у серце кожного українця святий Іван Павло ІІ. Він був свідком надії, що не все пропало, що економіка може змінитися, що ми можемо стати сильнішим народом. І, очевидно, українці, натхнені духом і защеплені благословенням Святішого Отця, далі йшли вперед, аж поки москаль не зрозумів, що ми відходимо від нього, і вирішив зупинити нас. І я думаю, сьогодні в час війни дуже варто пригадати собі фрагменти з проповідей святого Івана Павла ІІ», — ділиться отець-доктор Богдан Прах.
ПОВНЕ ІНТЕРВ’Ю можна прочитати на сайті «Духовна велич Львова».
Довідково
Упродовж червня Львів відзначає 25-ту річницю історичного візиту Папи Римського Івана Павла ІІ до України. Саме 25−27 червня 2001 року Львів став місцем однієї з найважливіших духовних подій в історії незалежної України. До пам’ятної дати у місті підготували майже сотню духовних, культурних, мистецьких та молодіжних подій, серед яких — святкові богослужіння, кінопокази, велопроща, флешмоб «Папа-молодь», фотовиставки, погашення ювілейної поштової марки.
Детальніше про відзначення та програма заходів — на сайті Львівської міської ради.