У Львові відбувся шостий Молитовний сніданок за участі духовенства, військових та влади
До участі у події долучилися представники різних релігійних конфесій, капелани, волонтери, соціальні працівники, військові, а також представники обласної та міської влади. У спільній молитві вони просили за Захисників України та мир у державі.
Розпочали захід із хвилини мовчання та виконання державного гімну України, який для учасників виконала хорова капела «Дударик».
Єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир наголосив, що навіть відстань не здатна зруйнувати любов, єдність та духовний зв’язок між людьми. За його словами, особливо це відчувається у молитві за рідних і полеглих Захисників.
«Нещодавно ми святкували Вознесіння Господнє. Коли Ісус вознісся на небо, на землі залишилася Його слава. Це показує, що дистанція — не руйнує любові. Навіть коли люди далеко одне від одного, вони знають, що залишаються в любові та єдності. Коли ми проводжаємо наших Захисників у вічність, ми віримо, що залишаємося з ними єдиними через молитву. Якщо люди сумують через дистанцію, то наскільки важливішою є сама присутність. Нехай сьогодні кожен пам’ятає не лише про матеріальні речі, але й про цю любов та єдність» — зазначив владика Володимир.
«Сьогодні Бог подарував нам чудовий сонячний день. Для мене велика честь бути тут, у Львові — місті, яке стало перетином візантійської та західної цивілізацій. Тут поруч стоять синагоги, католицькі, греко-католицькі та православні церкви, і всі вони органічно поєднуються у свободі віри та повазі одне до одного.
Америка була заснована людьми, які прагнули свободи віросповідання та хотіли будувати країну на біблійних принципах. І сьогодні Львів та Україна відображають цей самий дух.
Я закликаю вас вірити, що наші спільні молитви та спільні цінності наближають нас до перемоги. Навіть посеред страждань молитва допомагає вірити в майбутнє й будувати його.
Хочу подякувати всім, хто робить Львів безпечним місцем для життя, розвитку, навчання та творення спільноти. Це є свідченням міцного морального фундаменту нації.
І на завершення молюся, щоб Бог направляв наших людей, просвітив світлом шлях до миру та привів нас до безпечного майбутнього для всіх наших громадян. Дякую вам за вашу працю» — сказала Джулія Девіс.
«Останні роки світ не може зрозуміти Україну. Не може зрозуміти, де ми беремо сили. Тому що ми дивуємо, ми надихаємо. І я не про зброю чи генератори — я про силу, яка йде зсередини, від серця. Про силу мами, силу батька.
Ми не знаємо, що буде завтра, але я точно знаю: сила нації і мужність нації вимірюється також нашим ставленням до дітей. Я сьогодні згадував Яну Степаненко, яка після трагедії в Краматорську пробігла марафон у Бостоні на протезах, і Ромчика Олеськіва, який після понад 40 операцій теж зміг подолати цей шлях. Такі історії дають нам силу жити далі, вірити і робити добро», — зазначив міський голова, Андрій Садовий.
«Приємно бути серед людей, які є об'єднані вірою, підтримкою та щирим бажанням допомогти іншим. Також вдячна всім військовим, які дають нам можливість бути тут, боротися за своїх дітей.
Я мама Марчика, у якого рідкісне захворювання — м’язова дистрофія Дюшенна. Я би окреслила цей шлях як важкий і тернистий, але не сьогодні. Сьогодні ми тут на молитовному сніданку і я хочу розказати дуже важливе для мене свідчення. Коли мені рідні і близькі казали: „Настя, подивись на ситуацію в країні і подивись на суму — це нереально“, — я розуміла, що реально. Я буду боротися до кінця. І ми вели наш збір 15 місяців. За 12 місяців з яких, майже самотужки, було зібрано 52%.
Я сказала: „Господи, я зробила все можливе від себе. І я хочу усе віддати в Твої руки“. В це важко повірити, але Господь допоміг закрити ще 50% нашого збору за 3 місяці. За 3 місяці, а не за рік.
І я вірю, що це Господь об’єднав усіх людей довкола Марчика. Тому я хочу, щоб кожен сьогодні в залі пам’ятав: для Господа немає нічого неможливого. Головне — повністю і цілковито Йому довіритись» — поділилася своєю історією мати маленького львів’янина Марка Анастасія Гладиш.
