Не про вилучення, а про повернення: як у Львові працюють з кризовими сім’ями
Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» Львівської міської ради відкрили у 2019 році у співпраці з благодійним фондом «Рідні». Сюди потрапляють діти від народження до 18 років, після термінового вилучення з родин, що опинилися в кризі. Також до центру може звернутися дитина самостійно, повідомивши про ті чи інші обставини вдома. Тут діти можуть перебувати до дев’яти місяців у безпечному та стабільному середовищі, де про них комплексно дбають.
У цей період діти відвідують школу або дитячий садок; з ними щодня працюють психологи, соціальні працівники та медики. Головне завдання Центру — не лише забезпечити базовий догляд і безпеку, а й допомогти дитині прожити травматичний досвід, відновити відчуття стабільності та підготуватися до повернення в родину або ж до етапу прийняття у нову сім’ю.
Подібні центри є важливою частиною сучасної системи підтримки дітей та родин у кризі. Їхнє завдання — не лише тимчасово забезпечити безпеку дитини, а й створити умови для відновлення сім’ї та повернення дитини до родинного середовища, коли це можливо.
Керівник управління «Служба у справах дітей» Володимир Фридрак пояснює: ідея Центру «Рідні» народилася з дуже конкретного, але болючого питання — що відбувається з дитиною, коли її родина потрапляє у складні життєві обставини.
«Ми роками бачили подібні історії: дорослі переживають кризу — економічну, психологічну чи пов’язану із залежностями– і діти страждають від цього чи не найбільше. У таких ситуаціях очевидно одне: допомагати потрібно не лише дитині окремо, а всій родині як цілісній системі», — зазначає Володимир Фридрак.
За його словами, Центр «Рідні» — це місце, де родину не засуджують і не маркують як «проблемну», а навпаки, намагаються зрозуміти, почути та підтримати. Проте на першому місці тут завжди дитина — її безпека, комфорт та розуміння тієї життєвої ситуації, у якій вона опинилася.
Центр для дитини дає найважливіше — визначеність. Якщо родина готова працювати з фахівцями та всіляко проявляє бажання вийти з кризи, тоді команда працює над поверненням дитини у родину. Буває, що повернути дитину не можна — тоді у Центрі її готують до влаштування у прийомну родину, дитячий будинок сімейного типу або ж до всиновлення.
«Тут із родиною починають діалог. Їй дають шанс відновитися, а не просто фіксують факт кризи», — додає Володимир Фридрак.
Результати роботи Центру
За кілька років роботи Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» показав відчутні результати. З квітня 2021 року через відділення термінового влаштування пройшли декілька сотень дітей. За цей час: понад 41% дітей повернулися до біологічних родин, частина дітей була влаштована у прийомні сім’ї або дитячі будинки сімейного типу, а інші отримали нові родини через усиновлення або опіку.
Ці результати демонструють, що комплексна підтримка родини може суттєво зменшити ризик тривалого перебування дітей у закладах.
У фокусі роботи Центру — не лише підтримка дитини, а й робота з родиною. Фахівці працюють із причинами кризових ситуацій: психологічними травмами, залежностями, бідністю, складними сімейними моделями поведінки. Такий підхід дозволяє не просто реагувати на наслідки, а поступово відновлювати здатність родини самостійно піклуватися про дитину.
Про щоденну роботу
Директорка Центру, сестра Юля, наголошує: їхня робота не має нічого спільного зі швидкими рішеннями чи «ефектними кейсами».
«Це історія про довіру, яка будується дуже повільно — крок за кроком». До нас потрапляють діти з дуже непростими долями. Скажемо так: просто так, без причини, до нас не потрапляє ніхто. Кожна дитина, яка є в нас, пережила чимало такого, про що страшно і сумно розповідати.
До нас приходять сім’ї у стані виснаження, розгубленості, інколи повної зневіри. І перше, що ми робимо, — просто поруч. Ми слухаємо, пояснюємо, не тиснемо, намагаємося підказати, пояснити, як бути. Звісно, кожна історія дуже індивідуальна, і в кожній ми намагаємося розібратися і знайти вихід. Інколи ті вузлики, можливо, розплутати, а буває, що ні — тоді їх треба обрізати», — розповідає вона. Лише після цього починається системна і глибока робота: психологічна підтримка, соціальний супровід і відновлення батьківського ресурсу.
«Бо правда проста: якщо дорослий знаходить внутрішню опору, дитина автоматично отримує більше безпеки та спокою у домі», — каже директорка.
Про команду
«Для мене надзвичайно важливо, хто саме працює з дітьми в Центрі «Рідні». Ми дуже ретельно формуємо команду — звертаємо увагу не лише на освіту чи досвід, а передусім на цінності, здатність до емпатії і готовність працювати з непростими історіями. Водночас ми свідомо обрали підхід, коли в команді немає людей із досвідом роботи в інституційних закладах. Це дозволяє нам будувати іншу культуру — більш людяну, без формалізму і звичних для системи бар’єрів. У кадрові процеси Центру я намагаюся втручатися дуже мало, адже маю повну довіру до директорки та людей, які там працюють. Водночас я добре знаю кожну людину у команді, її залученість та роботу», — говорить Володимир Фридрак.
«Звісно, це непроста робота, і ми чесно говоримо про плинність кадрів. Не всі витримують емоційне навантаження, адже щодня доводиться працювати з дитячими травмами, кризами і складними сімейними історіями. Останній рік приніс ще один виклик — у Центр почало потрапляти значно більше малюків віком до року. Це суттєве навантаження на команду, адже такі діти потребують зовсім іншого рівня догляду: більше уваги, окремого харчування, постійної присутності дорослого поруч. Через зростання кількості немовлят нам довелося навіть розширити кімнату для них, адже попередній простір уже не відповідав потребам — було просто тісно», — каже сестра Юля.
«Так само принциповим для нас є питання поваги до дитини в кожній деталі — навіть у таких, на перший погляд, побутових речах, як харчування. Їжа в Центрі готується виключно для дітей. У працівників є окрема кухня, і команда не може ні споживати дитячу їжу, ні виносити її. Це про чесність і кордони. Ми дуже чітко дотримуємося цих правил. І так, були випадки, коли через їх порушення нам доводилося прощатися з людьми. Тому що довіра і безпека дітей для нас — безумовний пріоритет», — говорить сестра Юля.
Про підхід до допомоги
У Центрі свідомо відмовились від моделі «вирішити проблему тут і зараз». Такий підхід, за словами команди, не дає тривалого результату.
«Ми працюємо не з наслідками, а з причинами. Це і травматичний досвід і поведінкові моделі, які передаються з покоління в покоління. Це складно, іноді боляче і точно не швидко. Але тільки так можливі реальні зміни», — пояснює сестра Юля.
Головна мета — щоб після завершення роботи родина могла самостійно рухатися далі без постійної зовнішньої підтримки.
Про дітей і родини
Попри різні історії, в основі дитячих запитів — одне й те саме: кожна дитина хоче бути почутою, прийнятою і відчувати безпеку.
Водночас фахівці відверто говорять і про складні реалії. Однією з найбільших проблем, з якими стикаються сім’ї, є різного роду залежності — алкогольна, наркотична, ігрова. Саме вони часто стають причиною руйнування стосунків і втрати стабільності в родині.
Але навіть у таких обставинах діти рідко відмовляються від своїх батьків.
«Попри біль, страх чи розчарування, більшість дітей усе одно хочуть повернутися у свою родину. Вони чекають, що мама чи тато зміняться. І наше завдання — зробити цей шанс реальним», — каже директорка Центру, сестра Юля .
Саме тому в Центрі не «вилучають» дитину з сім’ї як кінцеве рішення, а працюють над тим, щоб повернути родину як ресурс.
«Окремий тривожний виклик, який ми все частіше бачимо, — діти, які вже мають досвід залежностей або сформовані шкідливі звички. Йдеться як про підлітків, так і про молодших дітей, які зростали в середовищі, де залежність була нормою. Це значно ускладнює нашу роботу, адже потребує додаткового залучення фахівців, більше часу і дуже делікатного підходу. У таких випадках ми працюємо не лише над базовим відновленням безпеки, а й над тим, щоб допомогти дитині поступово вийти з цього досвіду і сформувати інші, здорові моделі життя», — додає Володимир Фридрак.
Про роль партнерства
Центр соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні» створено у партнерстві з Львівською міською радою та благодійним фондом «Рідні».
Фонд уже багато років працює у сфері підтримки дітей і родин, розвитку сімейних форм виховання та запобігання соціальному сирітству. Саме цей досвід став важливою основою для створення моделі Центру, у якій ключовою є не лише тимчасова безпека дитини, а й системна робота з родиною.
«Ми виходимо з дуже простої, але важливої ідеї: дитина не може розглядатися окремо від родини. У більшості випадків причина кризи лежить саме в сімейному контексті. І якщо допомогти родині подолати складний період, це найкращий спосіб захистити дитину», — говорить CEO благодійного фонду «Рідні» Мар’яна Романяк.
За її словами, партнерство громади та громадського сектору дозволяє поєднати різні експертизи і створювати рішення, які працюють у довгостроковій перспективі.
Про бачення майбутнього
У благодійному фонді «Рідні» переконані, що такі центри можуть стати важливою частиною сучасної системи підтримки дітей та сімей в Україні.
«Найгірше для дитини — невизначеність. Коли вона роками перебуває в інституції і не знає, що буде далі. Саме тому ми говоримо про підхід, у якому дитина отримує чітку перспективу: або повернення у родину, або нову сім’ю», — зазначає Мар’яна Романяк.
За її словами, подібні центри допомагають змінювати саму логіку системи: від реагування на наслідки до роботи з причинами криз у родинах.
«Коли ми підтримуємо родину у складний момент, ми не лише допомагаємо одній дитині. Ми запобігаємо повторенню цієї історії в майбутньому», — додає вона.
Про головний сенс
Головний сенс — це віра в те, що навіть у дуже складних обставинах родина може відновитися — якщо поруч є ті, хто не відвернеться. А найцінніші моменти — це не звіти і не цифри, а те, коли родини, які колись прийшли до Центру у кризі, з часом кажуть: «Ми впорались». Це діти, які раніше потрапляли у центр, згодом кажуть, що у них все добре.
Чому це важливо для України
Досвід Львова демонструє, що інституційні заклади можуть трансформуватися у центри підтримки родин.
«Модель, яку ми реалізували разом із громадою, показує: головне — не просто забрати дитину з кризового середовища, а допомогти родині відновитися. Саме це дає шанс на довготривалі зміни», — підкреслює Мар’яна Романяк.
Саме такі центри можуть стати важливим елементом системи захисту дітей в Україні.