«Ніколи не думала, що стану біженкою», - Тетяна з Луганщини, яка з дітьми евакуювалась до Львова

Таня родом із Старобільська Луганської області. До початку повномасштабного вторгнення жила та працювала у галузі енергетики, виховували з чоловіком сина Єгора і мріяли про мандрівки та тепле море влітку.

«Все раптом змінилось, в один страшний день 22 лютого. Ми прокинулись того ранку у світі, повному страху і болю. Наше життя розділилось на «до» та «після». І вже тоді прийшло розуміння, що так як було, вже не буде. Мій чоловік - військовий і пішов нас боронити, а мені сказав збирати речі та їхати у безпечніші міста. Тоді я вже була вагітною, і мала велику відповідальність і за старшого сина, і за ту дитинку, яку носила під серцем», - говорить Таня.

Все своє життя жінка зібрала у рюкзак і в один момент стала тією, яка шукає прихистку. Вирішила залишатись у рідній країні, бо тут чоловік.

«Ми з сином поїхали до Львова. Їхали сюди просто тому, що про Львів багато говорили наші знайомі. З Луганська виїжджали складно та довго, зараз і згадувати про це не хочу. Деякий час з сином жили у ліцеї міста і думали, як буде далі, адже у нас мало народитись немовлятко», - розповідає жінка.

Чотири місяці вагітна Таня разом з восьмирічним Єгором жили у ліцеї. Та коли звели центр матері та дитини «Незламні матусі», переїхали туди.

«Тут, у центрі, ми врешті заспокоїлись. До речі, ми стали найпершими мешканцями у ньому. Звісно, це не рідні стіни і не домівка, в яку ти вкладав усю свою любов, дбав про нього, проте тут нам добре і безпечно. Син пішов у школу, що неподалік, ми налагодили побут. А згодом у нас з’явився наш Святослав – наш промінчик радості та сонця», - говорить Тетяна.

Жінка зауважує, що з немовлям центрі «Незламні матусі» дуже комфортно, адже створені всі умови для гармонійного дитинства, і довкола є гарна територія, де можна гуляти.

У старшого сина Тетяни тут з’явились друзі. Про плани та майбутнє жінка не говорить – каже, що війна навчила не планувати.

«Звичайно, ми чекаємо на нашого татка, на перемогу. Хочу обійняти рідних, з якими, практично, немає зв’язку. Війна навчила не планувати. Ніколи не думала, що ми з дітьми станемо біженцями», - додає жінка.

«Ми багато вкладаємо сил, ресурсів, залучаємо друзів та партнерів, щоб побут та дозвілля матусь і дітей у центрі «Незламні матусі» було гармонійним, щоб канікули у старших дітей були сповненими інтерактивів та забав, і гарних спогадів про літо. Знаємо історію кожного і намагаємось всіляко підтримати та допомогти», - каже в.о. начальника управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради Володимир Фридрак.