Приклад любові й турботи: 23-річна львів’янка стала опікункою для брата і племінниці

Певний час Ліда проживала та працювала за кордоном. У той період її родина перебувала у складних умовах: матір та вітчим зловживали алкоголем, тож відповідальність за молодших сестру та брата, фактично, лягла на плечі дівчини.

«Я купляла продукти, оплачувала рахунки за комунальні», — каже Ліда.

Молодший брат дівчини, Іван, певний час перебував у Центрі соціальної підтримки дітей та сімей «Рідні». За словами дівчини, це було вимушене, але необхідне рішення.

«Я постійно була з ним на зв’язку і розуміла, що краще йому буде перебувати у центрі, бо ситуація в сім’ї не кращала», — зазначає вона.

Згодом Ліда взяла відпустку та приїхала в Україну, аби особисто оцінити ситуацію.

«Я приїхала, оплатила рахунки, побачила, що ситуація в родині покращується — мама і вітчим перестали зловживати алкоголем, і повернулася назад», — додає дівчина.

Тим часом молодша сестра повідомила Ліді про свою вагітність.

«Я була розгублена, сердита на неї, бо добре розуміла, що вона з вихованням малечі не впорається. Коли прийшов час народжувати, мама подзвонила і попросила допомогти з витратами на пологи», — пригадує Ліда.

Невдовзі на світ з’явилася маленька дівчинка Аня. Ліда стала для неї хрещеною мамою та від перших днів намагалася підтримувати дитину. Перебуваючи за кордоном, дівчина продовжувала щодня тримати зв’язок із братом Іваном і швидко зрозуміла, що ситуація в родині не покращується.

«Я була постійно на зв’язку з Іваном і розуміла, що в родині не все добре, а сестра не дає ради своєму материнству. З огляду на обставини, було ухвалене непросте, але необхідне рішення, що і йому, і маленькій Ані буде краще у Центрі соціальної підтримки дітей та сімей „Рідні“, бо її життю та здоров’ю загрожувала небезпека», — зазначає вона.

Ліда зізнається: ухвалюючи це рішення, вони, насамперед, думали про безпеку дітей та можливість залишатися разом.

«Ми прийняли це рішення, бо розуміли, що і Іван, і Аня будуть поруч. Нам було важливо, щоб вони були разом. Якби такого варіанту не було — я б швидко поверталася додому», — розповідає вона.

У той час Іван та маленька Аня перебували під опікою фахівців центру «Рідні», де отримували необхідний догляд, психологічну підтримку та безпечне середовище. Команда центру постійно підтримувала зв’язок із Лідою, а також намагалася допомогти матері дітей, однак ці зусилля не дали результату.

Водночас для Івана вдалося організувати важливу медичну допомогу — в Офтальмологічному центрі Дмитра Горячева юнаку безкоштовно провели складну операцію на очі.

Маленька Аня зростала у турботі команди фахівців: саме у центрі «Рідні» вона зробила свої перші кроки, сказала перші слова та отримала необхідну для кожної дитини любов і підтримку.

«Мені потрібен був час, щоб заощадити кошти, аби приїхати до Львова, зняти житло та забезпечити для них побут і життя на належному рівні», — каже Ліда.

Як і було заплановано, дівчина повернулася до Львова, орендувала житло та знайшла роботу з гнучким графіком, який дозволяє поєднувати працю з доглядом за дітьми.

У свої 23 роки вона стала надійною опорою для брата та племінниці, свідомо змінивши власні життєві плани.

«Сестра знехтувала своїм материнством. Так, мені непросто, але мені дуже допомагає Іван. Він для мене помічник, няня для Ані і підтримка. Я розумію, що ми троє є одне в одного, а все решту буде. Ми з усім впораємось», — ділиться вона.

Директорка центру «Рідні» сестра Юля каже, що у їхньому центрі багато історій, які схожі на сюжет із фільму, і ця — одна із них.

«Іванко — унікальна дитина, не по роках доросла та відповідальна, ми дуже хвилювались, щоб у нього все було добре, а коли він потрапив до нас з маленькою племінницею — неможливо описати ту турботу та піклування за тією маленькою дитиною.

У хлопця були проблеми з очима, які вирішили наші добрі друзі та партнери — Офтальмологічний центр Дмитра Горячева у Львові. Вони нам ніколи не відмовляють і дуже допомагають у лікуванні наших дітей.

Ліда дуже відповідальна дівчина — не по роках доросла та свідома. Наша команда постійно з ними на зв’язку, аби знати, як вони: чи мають якісь потреби, щоб бути спокійними, що у них все добре», — каже директорка центру «Рідні» сестра Юля.

«Історія цих дітей — особлива, адже вони не рідні між собою, не є братом та сестрою, а дядьком та племінницею. Та вони родичі. Влаштувати їх у родину було б неможливо, бо Іван дорослий юнак, а Ані — лише рік, окрім цього старша сестра взяла на себе відповідальність бути для них опікункою. Ми бачили їхній зв’язок та турботу хлопця про малечу — і розуміли, вони мають бути разом. Всіляко допомагали і підтримували їх, і робимо це надалі», — каже керівник управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради Володимир Фридрак.

Охочих подарувати дітям родинне тепло запрошують звертатися в управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради за номером телефону: +38  (032) 297−58−83.