«Це щастя – мати дім», - Ірина з Херсону, мешканка центру «Незламні матусі» у Львові

«У нас було таке чудесне життя до того страшного лютневого ранку. Ми купались у річці, адже жили недалеко від неї, ловили рибу, діти жили своє безтурботне дитинство, насолоджувались сонцем, морем і життям. До останнього не вірили, що буде війна, хоч розмови про неї наче у повітрі висіли. Ми сподівались, що обійдеться», - говорить жінка.

Родина жила у приватному будинку, і про те, щоб покинути рідну домівку, і не думала. Періодично у домі від обстрілів зникало світло, не було зв’язку, його лагодили, але потім від обстрілів воно зникало знову, і так по колу.

«Якщо мене запитати чи було страшно, я скажу, що до усього звикаєш. Було страшно, коли вибухи були поруч, коли не було зв’язку. Продукти у нас були, засоби гігієни теж. Ми з сусідами жили дружно, ділились усім. У 2022 році я була вагітна сином, народжувала його у місцевому пологовому, який працював і кваліфіковано надавав допомогу. Памперси можна було знайти, дитячого харчування син не потребував, бо був на грудному вигодовуванні. Жили ми від обстрілу до обстрілу», - розповідає Ірина.

Про те, чому не виїжджала раніше, жінка не шкодує. Каже, що рідні стіни і відчуття дому додавало їй і сили, і віри у те, що ось-ось все буде добре.

«Був період, коли не було газу і діти спали одягненими. Звичайно, я дуже за них хвилювалась, а коли завагітніла четвертою дитиною, мої страхи посилились. Моя старша донька Соломія так добре говорила, а коли почались оці часті вибухи, стала балакати гірше, дуже боялись вибухів і молодші – Дарина та Мирослав», - ділиться жінка.

Одного дня родина пішла вирішувати питання із документами, і саме у цей час  їхню домівку ворожий обстріл повністю зруйнував. Залишилась одна стіна кімнати.

«Я не знаю, що нас тоді врятувало – диво, випадок, доля. Не можу вам відповісти. Скажу лиш, що у цей день зранку у мене був страшенний неспокій, постійна тривога всередині. Не можу описати вам і того стану, коли дивишся на те, що називалось домом, а його немає. Під руїнами залишилось усе наше життя і три улюблені кішечки, які там і загинули», - каже Ірина.

Велику родину до себе забрала знайома. Та жінка розуміла, що довго жити в Херсоні з маленькими дітьми вони більше не зможуть. Не було світла, газу і ситуація в місті була небезпечною.

«Довго плакали з мамою та прийняли рішення, що пора шукати безпечне місце. Мені, окрім неї, ні на кого розраховувати. Нам волонтери запропонували їхати або до Львова, або за кордон. Вирішили залишатись в Україні на рідній землі», - говорити жінка.

Про чоловіка Ірина не розповідає. Вона сама виховує дітей і їй допомагає мама. У центрі матері та дитини «Незламні матусі» родину забезпечили одягом, продуктами харчування на певний період, засобами гігієни для малечі.

«Тут так спокійно, тут тиша, яку хочеться слухати. Та коли тривога, а нещодавно були вибухи у місті, я дуже болісно реагую. Ці звуки зі мною на усе життя – це не зітреш з пам’яті нічим і ніколи. Тут діти нагодовані, у теплі, є вода, світло, тепла їжа. Які ж на перший погляд звичайні прості побутові дрібниці такі важливі. Я так це тепер ціную. Зараз готуюсь до пологів. Ось-ось народиться наймолодша моя донечка – назву її Іванкою в честь мого брата Івана», - каже Ірина.

Жінка дуже мріє повернутись у рідний Херсон, відбудувати дім та виховувати дітей на рідній землі, де виросла сама.

«От приїду, побіжу до річки, пройдусь рідними вулицями, дихатиму тим рідним повітрям, повним сонця, повним тих запахів, які не сплутаєш ні з чим, і заплачу від щастя. Яке то щастя – мати дім і ходити рідною вулицею», - каже Ірина.

Коли ця публікація готувалась, Ірина народила свою маленьку донечку – Іванку, зовсім крихітну, вагою 2 900.

«Історія кожної нашої жінки, яка з тих чи інших обставин мешкає у центрі «Незламні матусі», дуже непроста. Хтось втратив домівку, у когось рідні пережили досвід окупації або перебувають на окупованих територіях. Є жінки, чоловіки яких захищають нашу землю. Підтримуємо та намагаємось допомогти кожній. За можливості, з допомогою волонтерів та благодійників, забезпечуємо жінок усім необхідним – це їжа, одяг, засоби гігієни, іграшки, дитячі возики. Зараз у центрі проживає 9 жінок та 17 дітей. Намагаємось кожній подарувати відчуття безпеки та дому настільки, наскільки це можливо», - каже керівник управління «Служба у справах дітей» Львівської міської ради Володимир Фридрак. 

Довідка

Центр «Незламні матусі» збудовано у липні 2022 року коштами Червоного Хреста. Центр збудували для вагітних та породіль, які врятувались від війни. Аналогів йому немає в Україні. У кожному будинку – по 13 кімнат. Одночасно тут може проживати 100 осіб. Бути тут жінка може від періоду вагітності і до року дитини.

За період з дня відкриття центру, підтримку та допомогу надали понад півсотні жінок та їхнім дітям. Зараз у центрі проживає 9 жінок та 18 дітей. Усі вони із східних регіонів України.