Як це – служити людям: у Львові показали, як минає робочий день соціальної працівниці (відео)

«Мій робочий день починається з того, що я обдзвонюю своїх підопічних і питаю, яка допомога сьогодні потрібна. Є люди, яким потрібна допомога і в приготуванні їжі, і в купанні. Буває, що людина потребує покупки ліків, продуктів.

Дуже часто ходимо в поліклініки. Є ті, кому виписують памперси – я приношу їх, виписують рецепти на ліки. Загалом у мене на дільниці 11 людей, до кожного ходимо два рази в тиждень», — розповідає Оля Цвігун, соціальна робітниця «Джерела». 

Пані Валентині – 79, вона живе сама і вже 10 років користується доглядом вдома, тому до неї два рази в тиждень приходить Оля.

«Оля все робить, без неї я – як без рук. Весною Оля мила вікна, все протирала. Вона робить все, я не можу навіть своїм мобільним телефоном передати показники лічильників, а вона і вчить мене цьому», — ділиться пані Валентина.

Пані Ніні – 86, вона теж одинока і вже 3 роки користується доглядом соцпрацівниці.

«У мене немає слів, якими б я могла висловити вдячність! Ви єдині люди, які хоч якось підтримуєте нас, і якби не ви, то я не знаю, що було б з нами. Оля і за ліками піде, сміття винесе, вікна мила – все робить, що попрошу, ні в чому мені не відмовляє», — каже пані Ніна.

Купити продукти і ліки, прибрати, приготувати їжу, допомогти помитися, сходити в поліклініку і навіть оформити документи – усе роблять соціальні працівники. Для кожної людини є індивідуальний план.

«Приємно дивитися на обличчя людей, які радіють, що ти прийшла. Подобається допомагати, звісно є нюанси, тому що з людьми працювати важко, але робота подобається. Навіть хліб купити – їм нема кому, а ми йдемо, допомагаємо, стараємося зробити так, щоб було добре», — ділиться Оля Цвігун, соціальна робітниця «Джерела» .

Послугу догляду вдома у Львові отримують близько 2 тисяч осіб, а соціальних робітників, які допомагають їм, – близько 150.

«Соціальні робітники – це носії добра, тепла і затишку. Якщо ви знаєте людей, яким потрібна допомога догляду вдома, телефонуйте: 097−400−22−88», — підсумовує Ольга Мігович, завідувачка Галицького відділення допомоги вдома центру «Джерело».

Соціальні робітники стають для підопічних не лише помічниками у побуті, а й добрими друзями і часто навіть – чи не єдиною розрадою у житті. 

«Коли говорять “соціальна підтримка” – то багато хто думає, що це щось про виплати. Але насправді це про те, що людина не залишається сам на сам зі своєю проблемою – бо поруч є хтось, хто підтримує, допомагає, повертає до життя. Тому напередодні Дня працівника соціальної сфери я щиро дякую кожному працівнику за це служіння, яке не вимірюється посадою чи зарплатою – а людьми, життя яких вони змінюють. І це найцінніше, що може бути. Бо це та праця, яка тримає людяність у нашому місті», — каже Валентина Бартошик, директорка департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.