У Львові ветерани та їхні рідні випробували різні види адаптивного спорту на відкритому тренуванні (фото/відео)
Захід організували Офіс спорту Львівської міської ради спільно з ветеранським клубом Veteran Spirit Lviv.
«І цінність цього заходу в тому, що його ініціаторами є самі ветерани, зокрема клуб Veteran Spirit Lviv. Вони вирішили презентувати різні види адаптивного спорту, запросити на нього ветеранів із різних середовищ і різних реабілітаційних центрів. Це дуже цінно, тому ми з радістю долучилися до його організації. Ми завжди будемо підтримувати такі ініціативи», — наголосив Антон Нікулін, керівник Офісу спорту Львівської міської ради, співорганізатор заходу..
«У нас створений перший в Україні відділ спорту для військових. Фактично від початку повномасштабного вторгнення ми працюємо над розвитком адаптивних видів спорту і вважаємо, що найкращий інструмент адаптації, набуття нових сенсів — це спорт. Люди знаходять нові цілі й набагато швидше та легше повертаються до життя», — додає Антон Нікулін.
Один з ініціаторів події, засновник Veteran Spirit Lviv Сергій Дубов вважає, що після завершення реабілітації ветеранам важливо знати, куди звернутися, щоб продовжувати заняття спортом. Тому прагне щоб такі відкриті тренування відбувалися регулярно, об’єднуючи ветеранів із різних реабілітаційних центрів.
«Ми за будь-яку активність — головне, щоб ветеран більше рухався. На власному досвіді я переконався, що будь-який вид спорту можна адаптувати під те чи інше пошкодження, захворювання, ампутацію. Обмежень немає. До прикладу, до нас прийшов ветеран із потрійною ампутацією — без верхньої та обох нижніх кінцівок — і сказав, що хоче плавати. У нас є класні фахівці, і ми це організували», — розповів Сергій Дубов.
Для учасників заходу — ветеранів, військовослужбовців та їхніх родин, такі тренування — це ще й можливість знайти людей зі схожим досвідом, відчути підтримку та зосередитися на нових можливостях.
Про те, як спорт повертає відчуття впевненості та власних можливостей, розповів і ветеран російсько-української війни Сергій Тітаренко. Стрільбою з лука він почав займатися на початку 2025 року. Тоді, під час схожого відкритого тренування, він вперше спробував стріляти, хоча йому казали, що люди з таким пораненням як у нього не зможуть стріляти з лука.
«Коли мені сказали, що я не зможу стріляти, мені стало дуже прикро. Та я підійшов до молодої дівчини, у якої на спині був напис «Тренер», і сказав, що хочу спробувати, але мені казали, що такі, як я, не стріляють. Вона здивувалася і сказала: «Йдемо стріляти!». З цього часу я активно тренуюся і вже маю перші серйозні здобутки — цього року здобув друге місце на чемпіонаті України на дистанції 30 метрів із блочного лука», — розповів ветеран.
За його словами, у спорті важливі не лише результати та перемоги. Не менш цінні спільнота, взаємна мотивація й можливість бачити результат власних зусиль.
» У спорті ти бачиш миттєве досягнення. Зробив постріл — і відразу бачиш результат. Потрапив у мішень — отримав задоволення. Не потрапив — розумієш, що треба доопрацювати. І дуже класно, що ти у спільноті, відчуваєш себе потрібним, живим і бачиш, що в тебе щось виходить», — зазначив Сергій Тітаренко.
«З лука можуть стріляти всі. Це однозначна відповідь. Незалежно від поранення, травми чи захворювання. Головне — отримувати насолоду від того, що ти робиш, і не надто перейматися тим, чи був постріл хорошим. Для багатьох сам факт, що я зумів зробити постріл попри своє поранення чи стан здоров’я, — це вже основне. Це відчуття сили в собі й радість від того, що навчився чогось нового.
До прикладу, нещодавно хлопець, який пережив російський полон, підійшов до мене і сказав: «Таню, коли я стріляю з лука, я відчуваю себе живим!». Для мене це було усвідомлення, що моя робота важлива. Ми бачимо, що спорт — це не лише про результати, а й про відчуття себе та впевненість у собі», — наголосила Тетяна Ящишин.
Також для ветеранів фізична активність стає важливою частиною відновлення. Сергій Терновий із Кривого Рогу, який отримав поранення на Донеччині, а зараз проходить лікування та протезування, уже займається баскетболом і планує спробувати інші види спорту.
«На жаль, війна забирає наші частини. Та ми живі-здорові. Я вдячний організаторам цього заходу, що нас запросили. Я займаюся баскетболом і далі хочу пробувати різні види спорту, зокрема футбол на милицях. Спорт потрібний. Це життя. Він допомагає, укріплює фізично, і потім буде легше ходити на протезі», — переконаний Сергій Терновий.
До тренування долучилися і військові зі своїми рідними. Зокрема мама Максима Березюка з Кривого Рогу розповіла, що її син отримав черепно-мозкове поранення внаслідок мінно-вибухової травми два роки тому. Після тривалого лікування він уже може ходити та бігати, проте ще не може розмовляти, але відновлення триває.
«Ми приїхали пограти в петанк. У сина був інсульт правої сторони та перелом, тому зручно, що в петанку задіяна одна рука. Насправді ми хапаємося за будь-який вид спорту, щоб продовжувати функціонувати. Сидіти вдома — це не вихід. Тому такі заходи реально повертають хлопців до життя. Вони дивляться одне на одного й тягнуться, щоб стати, бігти, співати, танцювати, бо життя продовжується», — наголосила мама військового.
