Барокова святиня з ремінісценціями ренесансу.На заміському узгір’ї Галицького передмістя у 1630-1640 роках за проектом львівського архітектора Амброзія Прихильного зведено костел і шпиталь Святого Лазаря. Ця будівля з’явилася в час утвердження архітектурного стилю бароко, але водночас його зодчі залишилися вірні мистецтву епохи Відродження. Оточений мурами храм зі шпиталем має яскраво окреслений оборонний характер. Гладкі потужні стіни прорізані гостролукими вікнами, як данина готиці. Про готичний стиль також говорять хрещаті склепіння. Розкішний карниз на витончених консолях пом’якшує сувору простоту форм монументальної будівлі пізнього ренесансу. Декілька століть у шпиталі знаходили притулок каліки і убогі. Тут лікували поранених у битвах проти турецьких і татарських наїзників. Дім убогих і престарілих проіснував тут до Другої світової війни. 1989 року колишній костел і шпиталь відреставрували. Зараз тут приміщення дитячої народної капели «Дударик».

На шпитальному мурі привертають увагу рельєфи зі сценами, які ілюструють євангельську притчу про багатого і Лазаря а також надзвичайно рідкісний у пластиці сюжет, де Бог-Отець тримає на колінах Сина Ісуса. Унизу під мурами монастиря – старовинна криниця, оздоблена двома кам’яними левами XVII століття з геральдичними щитами львівських патриціанських родин.