На одному з мальовничих пагорбів з віковічними деревами неподалік Порохової вежі височить храм Архистратига Михаїла, до якого ведуть круті кам’яні сходи від вулиці Винниченка. З цього пагорба відкривається найгарніший у Львові ближній вид на старовинну частину міста. На початку XVII століття цей храм будував для чернечого ордену Кармелітів Босих італієць з Ломбардії Ян Покорович. Одночасно з монастирем зводили потужні оборонні фортечні мури. Монастир-фортеця витримав багато облог міста, зокрема турецьку 1672 і татарську 1695 років, утім був захоплений військом шведського короля Карла XII 1704 року. До цього часу територія монастирського саду з усіх сторін оточена оборонними мурами. Вхід до костелу замикає гарна кута залізна брама. Всередині одного з найбільших храмів Львова декілька надгробків визначних львів’ян і жертводавців, зокрема поета графа Юзефа Дунін-Борковського (1815).

У правій частині храму надгробна плита 1762 року з чорного мармуру з надзвичайно оригінальною епітафією шляхтича Петра Браницького, «чоловіка, протягом усього життя схильного до розпусти».     Склепіння головного нефа розмальоване італійським живописцем Джузеппе Педретті на початку 30-х років XVIII століття. Окрім того цікавими є вівтарі зі зображенням кармелітів, створені монахом Григорієм Чайковським. З часу заснування костелу зберігся головний вівтар, виконаний з чорного та червоного мармуру.