Дві середньовічні кам’яниці на Площі Ринок, які належали князю Сапєзі, 1744 року були перебудовані в одну за проектом архітектора Бернарда Меретина, будівничого собору Святого Юра.

1760 року новий власник будівлі князь Станіслав Любомирський викупив суміжні будинки на вулиці Руській і Федорова і за проектом відомого архітектора Яна де Вітта, будівничого Домініканського собору, перетворив окремі будівлі на один великий палац. Будівельними, оздоблювальним та скульптурними роботами керували не менш відомі у Львові архітектор Мартин Урбанік і скульптор Себастіан Фесінгер.

У 1772-1821 роках у палаці містилася резиденція австрійських губернаторів Галичини. Від 1895 року будинок належав українському культурному товариству «Просвіта», яке розмістило тут низку своїх організацій. Тут знаходилася книгарня Наукового товариства імені Тараса Шевченка, редакції газети «Діло» та журналу «Громадський Голос».

Від 1975 року у будинку міститься експозиція меблів, срібного та порцелянового посуду з фондів Музею етнографії та художнього промислу.